Свято жертвоприношення (Курбан-Байрам, Ід-аль-Адха)

Свято жертвоприношення (Курбан-Байрам, Ід-аль-Адха)

Ід аль-курбан (Курбан-байрам, Ід-аль-Адха) – свято жертвоприношення. У 2006-му році свято припадає на 10 січня. Це свято є частиною мусульманського обряду паломництва в Мекку, відзначається воно в долині Міна поблизу Мекки на десятий день 12-го місяця мусульманського місячного календаря зуль-хіджра і триває 3-4 дні. Звичайно, не всі мусульмани можуть здійснити хадж в Мекку, взяти участь в головному святі мусульман і самому в священному місці принести жертву, тому канони ісламу вимагають від мусульман виконувати кульмінаційну частину обряду не тільки у Мецці, але повсюди, де можуть опинитись мусульмани.

Міфологія цього свята походить від біблійного сюжету про спробу принесення патріархом Авраамом (по-арабськи – Ібрагімом) свого сина Ісаака в жертву Богу. Однак на місце біблійського Ісаака мусульманська традиція ставить Ісмаїла, вважаючи його старшим сином, а Ісаак, за мусульманськими уявленнями, – другий син Авраама. За цю відданість і благочинність Всевишній нагородив Ібрагіма, замінивши принесення в жертву Ісмаїла баранцем.

Святкувати день жертвопринесення, навіть якщо воно не відбувається у Мецці, починають з раннього ранку. Ледь розвидниться, мусульмани йдуть в мечеть до ранкової молитви, але попередньо необхідно здійснити повне омивання, надягнути новий і охайний одяг, по можливості змастити себе пахощами. Перед молитвою їсти не рекомендуєтся. По закінченні ранкового намазу (молитви) віруючі повертаються додому, а далі, за бажанням, збирають групами на вулиці чи у дворах, де співають хором хвалу Аллаху (такбир). Далі вони знову вирушають у мечеть чи на спеціально відведене місце, де мулла чи іммам-хатиб виголошує проповідь.

По закінченню проповіді мусульмани як правило йдуть на кладовище молитись за померлих, а також поклонитись місцевим святим. Повернувшись з кладовища, беруться до жертовного обряду, на знак готовності служити Богу. Для принесення жертви мусульмани спеціально відгодовують вибрану тварину. Іноді мусульмани приготовану для пожертвування тварину прикрашають різноманітними магічними амулетами, розмальовують яскравою фарбою, обвішують намистами і дзвіночками.

Мусульманин, здійснивши заклання, не повинен скупитись на пригощання, необхідно обов'язково нагодувати бідних і голодних. Ритуальне частування (худойі, садака) влаштовується також для запобігання різноманітних нещасть і хвороб.

Близьким, друзям і родичам у дні свята намагаються зробити подарунки. В наступні після свята дні як правило наносять візити до родичів і близьких знайомих, оскільки відвідування в дні свята жертвопринесення вважається благословенним і бажаним.

Title User