Українські Карпати

Карпатські гори складають окрему ланку  гігантського гірського ланцюга, що протягнулася через всю Євразію від Атлантичного до Тихого океанів. Загальна площа Карпатської гірської області - 188 тис. км2. Основними складовими частинами цієї гірської країни є Західні, Східні, Південні Карпати, Західні Румунські гори і Трансильванське плато. Українські Карпати поряд зі Східними Бескидами і Молдово-Семиградськими Карпатами входять до складу Східних Карпат і займають їх центральну частину від витоків Сяну і Дністра до верхньої течії Сучави. Протяжність по території України - 280 км, ширина 100-110 км.

Карпатська гірська система поряд з Альпами та Балканами характеризується найбільшою біологічною різноманітністю на європейському континенті. Багата й різноманітна природа краю. Пологі схили Карпат покриті переважно буковими та хвойними лісами. Тут розташовані так звані букові праліси, стародавні незаймані лісові масиви, що створюють завершений природно-екологічний комплекс - унікальний природний об'єкт, включений до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Вище цих лісів, на висоті 1000-1800 метрів над рівнем моря знаходяться полонини - високогірні альпійські і субальпійські луки, на яких у теплу пору року місцеві жителі випасають худобу.

У підліску часто зустрічається смородина, суниця, малина і ожина. Низькорослі березняки, рододендрон і ялівець піднімаються вище межі лісу, утворюючи плями серед альпійського високотрав'я. На поверхнях скель ростуть мохи та лишайники. На високих скелястих схилах гір можна зустріти червонокнижкову квітку - едельвейс, який у Карпатах називають шовковою косицею.

У лісах водяться олені, косулі, кабани, лисиці, борсуки, зайці (46 видів ссавців). На заболочених місцевостях і в долинах річок - лиски, кулики, крижня, чорний і білий лелеки, чаплі. У лісах зустрічаються фазани, глухарі, тетеруки, рябчики, куріпки. У лісовій зоні можна зустріти лісову гадюку, укус якої становить серйозну небезпеку для життя. У річках і озерах живуть річкова і райдужна форель, харіус, короп, окунь, щука. З рідкісних видів зустрічаються кіт лісовий, беркут, сапсан, бурозубка альпійська, пугач, червонокнижні тритон карпатський і тритон гірський. В Українських Карпатах на значних територіях збереглися області дикої природи. Робота по їх збереженню особливо активізувалася у другій половині 20 століття, що і призвело до організації у найвищих гірських районах нашої країни Карпатського біосферного заповідника. Під час останнього розширення його території у 1997 р. до складу заповідних ділянок увійшли заказники загальнодержавного значення «Кевеловскій», «Рогнеска», «Свидовецький». У заповіднику охороняється понад тисячу видів вищих рослин, 64 види ссавців, 173 види птахів, 9 видів плазунів, 23 види риб, безліч видів безхребетних. На базі Карпатського заповідника ведуться наукові дослідження, розроблено науково-освітні та туристичні маршрути, проводиться екологічний моніторинг гірських біогеосістем.

Погода регіону дуже нестійка: сонячні дні навіть влітку нерідко змінюються у високогір'ї жорсткою і тривалою - до 3-5 днів - негодою. За статистикою самий дощовий місяць зазвичай червень. Далі погода поступово стає сухішою і досягає свого самого стабільного стану в серпні-вересні. У цей же час дозріває чорниця, брусниця, малина і з'являються гриби. Гірські схили покриваються снігом набагато раніше долин - з середини листопада тут стабільні замети. Максимальної потужності сніговий покрив досягає на початку березня - до 3 метрів глибини. Весняне танення снігів супроводжується значним підняттям рівня річок в ущелинах і долинах.

Карпати є молодим геологічним утворенням - горотворчі процеси тут пройшли 20 - 40 мільйонів років тому, коли серед стародавнього доісторичного океану Тетіс почали здійматися гірські кряжі Альп, Балканських гір, Кавказу і Карпат.

Загальний характер рельєфу, зручні низькі перевали, наявність значних рівнинних площ створюють сприятливі умови для рекреаційної та сільськогосподарської діяльності в цьому регіоні.

Серед карпатських гір та прилеглих територій розмістилися вельми самобутні історико-культурні та етнографічні області: Гуцульщина, Буковина, Закарпаття, Покуття, Галичина, Поділля. Суворий гірський побут зумовив появу специфічної говірки, звичаїв, вірувань. Мабуть деяка відособленість і географічна відрізаність від соціального оточення створили той неповторний карпатський етнос - українські горяни-гуцули, їх менш відомі сусіди бойки і лемки - жителі прикордонних з Польщею та Словаччиною гірських долин. А в інших районах навпаки, відбулася асиміляція, соціально-культурне зближення карпатських жителів з оточуючими народами - угорцями, румунами, словаками, чехами, молдаванами.

Неповторний національний колорит поряд з мальовничими гірськими ландшафтами створюють підгрунття для активного відпочинку і широку базу для проведення туристичних заходів у будь-який сезон року - гірські лижі, турпоходи, сплав на байдарках, кінні екскурсії, парапланеризм, сноубординг - все що забажаєте!

Автор статті та фото Бритавський Євген