Історія
Перші поселення з'явилися в період середнього палеоліту (приблизно 100 тис. років тому). Стоянка цього періоду виявлена в селі Буковня поблизу р. Дністра. Знайдені прикраси, зброя, знаряддя праці (8 — 7 ст. до н. е.) — біля сіл Грушки, Нижнє Тлумацкого району. Понад двадцять поселень трипільської культури виявлено в південно — східній частині області.
У другій половині I тис. виникають слов'янські племінні об'єднання — білих хорватів у передгір'ях і тіверців між Дністром і Лозиною. У 981 р. край став частиною Київської Русі. Після її розпаду в північно — західній частині у 1144 р. утворилося Галицьке князівство. У 1199 р. волинський князь Роман Мстиславович об'єднав землі Галичини і Волині в Галицько-Волинське князівство. Після його смерті (1205 р.) Галичину розділили між собою Угорщина і Польща.
У 1219 р. новгородський князь Мстислав Завзятий звільнив Галич. Могутність Галицько-Волинського князівства помітно виросла при князеві Данилі Галицькому.
У 12 — 13 ст. розвивалися мистецтво, освіта, книжкова справа. Збереглося «Галицьке Євангеліє» (1144 р.). Оригінальним твором став Галицько-Волинський літопис, який освітив життя цих земель у 1201- 1291 рр. З часом князівство прийшло до занепаду, і починаючи з другої половини 14 ст, населення краю попало в національну залежність від сусідніх держав.