День народження пророка Мухаммеда ("Маулід ан-набі") День народження пророка Мухаммеда, Маулид ан-наби Це свято відзначається 12-го числа місяця рабі аль-авваль. Різдво Мухаммеда стали відзначати лише через 300 років після виникнення ісламу і, як вважають дослідники, не без впливу християнської традиції. Оскільки точна дата його народження невідома, Маулід присвячений до дня його смерті. Необхідно відзначити, що в ісламі дні народження відзначаються досить скромно, а іноді і зовсім не відзначаються, у той час як дати смерті, звичайно трактовані як народження для вічного життя, справляються більш урочисто. Пророк Мухаммед народився в 570 році після Різдва Христового на території сучасної Аравії. Він походить від арабського племені Кураіш. Батько Мухаммеда вмер до народження пророка. Не маючи можливості утримувати дитину, його мати Аміну віддала майбутнього Пророка на виховання кочівникам. Після смерті матері, з 6-літнього віку, Мухаммед жив у свого діда, одного з настоятелів місцевого храму. Усе своє дитинство Мухаммед провів у родинах номадів, що кочували по пустелях півострова. За доброту і чесність мекканці прозвали маленького хлопчика Аміном. Мухаммед є засновником однієї зі світових релігій – Ісламу. Він сповістив арабам й іншим послідовникам знання про істинну віру в єдиного вічного творця. Його проповіді сприяли у свій час об'єднанню арабських племен. 23 року Мухаммед проповідував віру в Аллаха. З нагоди Маулида читаються проповіді в мечетях, відбувається загальна молитва на честь Мухаммеда, роздається милостиня, Свято включає в себе декламацію віршів Корана, що вихваляють Мухаммеда (мавалід). У деяких країнах проходять урочисті процесії з запаленими ліхтарями і смолоскипами, мусульмани несуть зображення матері пророка – Аміни. У 2006 році свято Маулід ан-набі припадає на 9-10 квітня.

Мірадж (Ісрав аль-мірадж або Раджаб-байрам) – Подорож і Вознесення пророка Мухаммеда до небесного престолу Аллаха Свято в ознаменування чудесної подорожі Мухаммеда з Мекки в Єрусалим (кудс) і його вознесення (мірадж) до небесного престолу Аллаха стало одним з найпопулярніших сюжетів мусульманських переказів. В середні віки виникла численна народна література, яка яскраво змальовувала деталі міраджа. Ця подія сталась 27 раджаба 621 року, вона відзначається у багатьох мусульманських країнах, ніч 27 раджаба мусульмани проводять без сну, читають Коран, моляться і розповідають переказ про чудесне вознесіння пророка. Згідно з переказом, Мухаммед, заснувши біля мекканської мечеті, чудесним миттєвим способом за допомогою Архангела Джабраіла на крилатому коні Бураці здійснив подорож в Єрусалим, а далі, лишивши там Бурака, в сопроводі Джабраіла пройшов сім небес. На першому сам Адам відкрив йому «небесні ворота», на другому – зустрілись йому пророки Ях'я та Іса, на третьому – Іосиф, на четвертому – Ідріс, на п'ятому – Харун (Аарон), на шостому Муса, на сьомому ж небі сидів праотець – патріарх всіх пророків Ібрахім. А коли з сьомого неба Мухаммед явився до престолу Аллаха, то розмовляв з ним, сказавши 99 тисяч слів... Далі Мухаммед був повернутий на землю, назад у Мекку. Повернувшись, Мухаммед переконався, що постіль його ще не охолола, а з перекинутого при вирушанні в дорогу глечика не встигла витекти вода. У 2006 році свято Ісрав аль-мірадж припадає на 20-21 серпня (26-27 раджаба). У 2007 році свято Ісрав аль-мірадж припадає на 10-11 серпня (26-27 раджаба).

Священне свято Хіджри. Початок року згідно з Хіджрою Початок нового року по хіджрі святкується 1-го числа місяця мухаррам мусульманського місячного календаря (у 2006 році – 30 січня – початок 1427-го року, у 2007 році – 20 січня – початок 1428-го року). Цей місяць має особливе значення в житті мусульман, а тому він називається священним. В цей місяць, коли Мухаммед ще не мав достатнього числа послідовників, йому довелось здійснити знамените переселення – Хіджру з Мекки в Ястриб, назване пізніше містом Пророка, тобто Медіною, разом з сім'єю і близькими. Ця подія відбулась 16 липня 622 року за григоріанським календарем і вважається початком мусульманської ери, тому місяць мухаррам так шанується мусульманами. Нове мусульманське літочислення, в якому точкою відліку став день виходу (Хіджри) Мухаммеда з Мекки в Медіну, ввів у 634 році один з його сподвижників халіф Омар.

Свято жертвоприношення (Курбан-Байрам, Ід-аль-Адха) Ід аль-курбан (Курбан-байрам, Ід-аль-Адха) – свято жертвоприношення. У 2006-му році свято припадає на 10 січня. Це свято є частиною мусульманського обряду паломництва в Мекку, відзначається воно в долині Міна поблизу Мекки на десятий день 12-го місяця мусульманського місячного календаря зуль-хіджра і триває 3-4 дні. Звичайно, не всі мусульмани можуть здійснити хадж в Мекку, взяти участь в головному святі мусульман і самому в священному місці принести жертву, тому канони ісламу вимагають від мусульман виконувати кульмінаційну частину обряду не тільки у Мецці, але повсюди, де можуть опинитись мусульмани. Міфологія цього свята походить від біблійного сюжету про спробу принесення патріархом Авраамом (по-арабськи – Ібрагімом) свого сина Ісаака в жертву Богу. Однак на місце біблійського Ісаака мусульманська традиція ставить Ісмаїла, вважаючи його старшим сином, а Ісаак, за мусульманськими уявленнями, – другий син Авраама. За цю відданість і благочинність Всевишній нагородив Ібрагіма, замінивши принесення в жертву Ісмаїла баранцем. Святкувати день жертвопринесення, навіть якщо воно не відбувається у Мецці, починають з раннього ранку. Ледь розвидниться, мусульмани йдуть в мечеть до ранкової молитви, але попередньо необхідно здійснити повне омивання, надягнути новий і охайний одяг, по можливості змастити себе пахощами. Перед молитвою їсти не рекомендуєтся. По закінченні ранкового намазу (молитви) віруючі повертаються додому, а далі, за бажанням, збирають групами на вулиці чи у дворах, де співають хором хвалу Аллаху (такбир). Далі вони знову вирушають у мечеть чи на спеціально відведене місце, де мулла чи іммам-хатиб виголошує проповідь. По закінченню проповіді мусульмани як правило йдуть на кладовище молитись за померлих, а також поклонитись місцевим святим. Повернувшись з кладовища, беруться до жертовного обряду, на знак готовності служити Богу. Для принесення жертви мусульмани спеціально відгодовують вибрану тварину. Іноді мусульмани приготовану для пожертвування тварину прикрашають різноманітними магічними амулетами, розмальовують яскравою фарбою, обвішують намистами і дзвіночками. Мусульманин, здійснивши заклання, не повинен скупитись на пригощання, необхідно обов'язково нагодувати бідних і голодних. Ритуальне частування (худойі, садака) влаштовується також для запобігання різноманітних нещасть і хвороб. Близьким, друзям і родичам у дні свята намагаються зробити подарунки. В наступні після свята дні як правило наносять візити до родичів і близьких знайомих, оскільки відвідування в дні свята жертвопринесення вважається благословенним і бажаним.

Ід аль-фітр або Ураза-байрам – свято розговіння знаменує завершення посту в місяці Рамадан. Він називається малим святом на противагу великому святу – святу жертвопринесення. По закінченні посту в перші три дні місяця шавваль радісно відзначається Ід аль-фітр – свято розговіння або мале свято. Мусульмани надягають свої найкращі вбрання, поздоровляють один одного, ходять у гості, намагаються веселитися, готують смачну і рясну їжу. Під час цього свята мусульмани повинні відзвітуватися за минулий піст, почати відбувати покарання за його порушення і сплатити за кожного члена сім'ї милостині - так зване "очищення свята перерви". Щоб забезпечити одержання цієї податі, богослови посилаються на особливий хадис пророка: "Піст рамазану висить між небом і землею, поки раб божий не подасть належної з нього милостині". У свято розговіння рекомендується дарувати подарунки, обмінюватися традиційними стравами з найближчими сусідами; дуже важливо в дні свята зібрати разом усіх своїх родичів і не випускати їх з будинку, так як вважається, що в Ід аль-фітр у будинок приходять душі померлих. У свято розговіння обов'язкові загальні молитви в мечеті або на спеціальних площадках – намазгах. У хутбі, що читається муллою або імамом під час загального богослужіння, що віруючим оголошується про "дійсність" проходження посту, дається настанова дотримуватись його в майбутньому. Наприклад, так звучить частина однієї проповіді: "Хвала тому, хто обіцяв вірним хранителям посту вхід у рай дверима, що звуться прохолодними, у котрі входять тільки ті, що постилися під час місяця рамадана... знайте, о віруючі, що цим днем закінчується місяць рамадан, цей шанований і священний місяць... Ах які сумні і засмучені ми тим, що цей місяць скінчився... прощай, прощай, б місяць покаяння, прощення і звільнення від вогню і пекла... Я був дуже веселий, я дожив до місяця благословенного, але сьогодні з очима, повними сліз, я повинен сказати собі: б місяць рамадан, прощай! З тієї хвилини як ти мав намір пройти, спокій залишив мене, скорбота хопила мене... Серед суму, у який я вкинутий, я жалібно стогну, я проливаю криваві сльози... Незважаючи на слабість мого тіла, я побачив лик Твій із задоволенням і говорю із сумом: "Місяць рамадан, прощай!" Після урочистого богослужіння віруючі відправляються на цвинтар пом'янути померлих, а також відвідуються усипальниці місцевих святих, потім чоловіки, зібравшись групою, відвідують будинки всіх недавно померлих і виражають співчуття близьким покійного. А сім'ї померлих за останній рік влаштовують поминки з запрошенням мулли, родичів і близьких. Традиційне вітання звучить так: "Таккабаль Алла міна ва мінкум" ("Так схвалить Господь старання наші в ім'я Його"). У дні розговіння влаштовуються ярмарки, на яких народні співаки, танцюристи, лялькарі, жонглери й ін. показують барвисті вистави, ведеться жвава торгівля на базарах, для молоді і дітей улаштовуються гойдалки, іноді розводять багаття, через які стрибають молоді мусульмани. Необхідно відзначити, що хоча свято розговіння і вважається малим, але воно відзначається дуже радісно і з великими надіями на щасливе існування в наступному році. У 2006 році Ід аль-фітр святкується 23 жовтня (1 шавваля).

Священне свято Хіджри. Початок року згідно з Хіджрою Початок нового року по хіджрі святкується 1-го числа місяця мухаррам мусульманського місячного календаря (у 2006 році – 30 січня – початок 1427-го року, у 2007 році – 20 січня – початок 1428-го року). Цей місяць має особливе значення в житті мусульман, а тому він називається священним. В цей місяць, коли Мухаммед ще не мав достатнього числа послідовників, йому довелось здійснити знамените переселення – Хіджру з Мекки в Ястриб, назване пізніше містом Пророка, тобто Медіною, разом з сім'єю і близькими. Ця подія відбулась 16 липня 622 року за григоріанським календарем і вважається початком мусульманської ери, тому місяць мухаррам так шанується мусульманами. Нове мусульманське літочислення, в якому точкою відліку став день виходу (Хіджри) Мухаммеда з Мекки в Медіну, ввів у 634 році один з його сподвижників халіф Омар.