Бабусині казки

Їжак та заєць

Жив собі їжак. Якось вийшов він раненько зі свого будинку поглянути на білий світ. Вийшов та і говорить сам собі:

 - А піду-но я в полі - погляну, як там моя морква і буряк.  І пішов. Йде собі і пісеньку муркоче. Коли виходить із-за куща заєць. Він якраз  в полі оглядав свою капусту, чи велика виросла.

- О, - говорить їжак, - хто прудкий, то вже і на ниві!

- А ти, - заєць йому, - все ходиш, криволапка! I батько твій криволапка, і дід криволапка був. Такий весь твій рід, і ти такий! Їжачок дуже здивувався, що на своє добре слово отримав таку нечемну відповідь, що і батька його, і діда поганим словом пригадали. Ось він і говорить:

- Ти, - говорить, смієшся наді мною? А хочеш наввипередки? Побачимо, хто кого обжене! Заєць як засміється:

- Ти? Наввипередки? Зі мною? А їжак спокійно:

- Так, з тобою.

- Ну, добре, - засміявся заєць. - Давай бігти.

- Ні, - говорить їжак, - ще ні. Я піду додому, скажу дружині, хай знає, куди я пішов. А заєць і рад, тому що він був голодний, та подумав собі : "Це  добре: поїм капусти - краще бігтиму".

Та і пішли кожен до свого будинку. Приходить їжак додому і говорить до дружини:

- Знаєш, яка у мене проблема?

- Яка?

- Повинен із зайцем бігти наввипередки.  Та і розповідає все, як було.

- То це ти хочеш зайця перегнати? - аж скрикнула їжачиха.

- Мовчи, дружина, - говорить їжак, - якось воно буде. Збирайся і йди зі мною. Ідуть вони, а їжак і учить дружину:

- Як прийдемо на ниву, то ти стань з цього боку і стій собі. Як добіжить заєць до тебе, то ти скажеш "А я вже тут!" А прибіжить він на ту сторону до мене, там я його окликну: "А я вже тут!"

- Добре! - говорить їжачиха. Приходить їжак до зайця на той кінець ниви та і говорить до нього:

- Ну, я вже готовий! - біжимо! Ось став заєць в одну борозну, їжак в іншу:

- Раз, два, три! Побігли. Заєць помчав на той кінець ниви, а їжак пробіг два кроки та і зупинився. Прибігає заєць в кінець ниви, а там їжачиха:

- Я вже тут!

- Ей, - говорить заєць, - що ж це таке? Ану біжимо ще раз!

Побіг заєць. Прибігає в кінець ниви, а їжак піднявся на двох лапках, та і зве:

- Ого-го! А я вже давно тут чекаю!

- Ти дивися! Ану біжимо ще раз! Прибігає на другий край, а їжак знову вже там (а то вже була, ви знаєте, їжачиха!). Побіг ще раз - а там їжак:

- А я вже тут! Знову кинувся заєць бігти. Так бігав він дев'яносто дев'ять разів, а за сотим разом впав посеред ниви - встати не може, так набігався, сердешний.

- Ніколи не потрібно сміятися із слабкішого, - сказав їжак та і пішов з їжачихою додому.

Обновлено