Традиції

Головні убори тернопільських жінок

Головні убори кожного народу світу становлять особливий інтерес. Вони дуже різноманітні за формами, колоритом, використанням матеріалів, що зумовлено віковими, соціальними, майновими, кліматичними та обрядовими особливостями.

Окремо серед головних уборів тернопільських жінок виділяються дівочі вінки та вінкоподібні убори. Дівчатам дозволялося носити зачіску неприкритою, на відміну від заміжніх жінок, та прикрашати її квітами і стрічками. У весільних вінках вживали квіти з тканини, паперу, пір’я тощо, вовняні кульки, намистини, бісер, лелітки. За давніми віруваннями, весільний вінок повинен був зберігатися в родині як запорука щастя, гармонії подружжя.

З часів введення християнства на наших землях жінки по весіллі прикрашали своїм вінком та букетом нареченого образ Богородиці у кіоті... Простіші, більш буденні варіанти дівочих уборів передбачали прикрашання голови стрічкою, за яку при бажанні закладалися пучки квітів – ззаду, чи з боків, над вухами.

Наприкінці весілля, коли відбувався обряд покривання, на молоду одягався жіночий головний убір, що відділяло веселе, безтурботне дівоцтво від жіночої долі. Одним із найдавніших таких елементів вважаються намітки – головні убори рушникового типу з прикрашеними тканням, або шитвом кінцями, обруси, плати прямокутної форми, які вже пізніше трансформувалися у простіші в користуванні прямокутні та квадратні хустки. Намітки були довжиною до 7 або й більше метрів.