Вовк під вікном
Голодний вовк шукав собі здобич. Забрів у село, куди не сунеться - скрізь ворота закриті і собаки дуже злі. Вовк з досади підійшов до крайнього будинку, став біля вікна і слухає. В цей час в будинку дитя кричало і вередувало. Мати сиділа біля нього і бавила. Скільки вона не панькалась з ним, нічого не могла зробити, дитя не переставало плакати. Баба тоді почала дитя лякати, щоб той від страху втихомирилася:
- Тихо, не плач, а то зараз віддам вовкові. А ну замовкни! Вовк, візьми Миколу, йди на, візьми його! Вовк зрадів, вже зібрався було їсти дитя, думав, що баба подасть йому у вікно. Дитя злякалося, затихло, лише зрідка схлипувало, а жінка почала його утішати:
- Миколка - розумний, він не плакатиме, я його не віддам вовкові. Ми вовка проженемо. Йди геть, вовк! Миколка плакати не буде. Бачиш який, хоче Миколку з'їсти. Втікай, вовк, від нас, а то як візьму коцюбу, так всю голову розіб'ю!
Вовк злякався, побіг від будинку і думає собі: „Немає тепер в світі правди; говорят, що люди розумні, а вони не роблять того, что говорять. Говорят одне, а роблять навпаки”.