Традиції

„На хрестинах, весіллях, похованнях, поминаннях та їнших заходах привітність, щедрість, гостинність проявляють себе інколи без міри ”. Так характеризував в кінці XIX століття південного жителя єпископ Таврійський та Сімферопольський Гермоген.

Устрій життя кримчан об’єднав традиції українців, росіян та білорусів, які проживали поряд не одне покоління. З часом культура різних народів переплелась, стала усім зрозумілою і утворила єдине ціле. Воронежські, курські, полтавські, гомельські особливості обрядів та свят набралися кримського забарвлення, і вже в кінці XIX століття з’явилися оригінальні елементи, притаманні кримському народу.

В обрядах і святах Криму до 30-х років ХХ століття збереглись сліди древніх культів, пов’язаних із шануванням сонця, рослинності, пращурів. Усе це було спрямоване на забезпечення добробуту селянської сім’ї, що залежало, насамперед, від врожаю. Тому усі магічні дійства, які робилися при виконанні головних сімейних та календарних ритуалів, носили аграрний характер.