Бабусині казки Жорнінський злодій-лицар

Жорнінський злодій-лицар

На північний захід від Мукачево підноситься гора Жорніна. Про неї ходить по навколишніх селах цікава легенда. Народна фантазія населила дикі романтичні околиці тієї гори розбійниками і оповідями про величезні скарби, які криються в печері за дверима залізними, як зерно в засіках.

Дехто завіряє, що ті залізні двері вже знайшли, але тільки повернулися на те місце знову з інструментом, думаючи їх відкрити, - по дверях не стало і сліду, хоча хвилю тому не тільки своїми очима їх бачили, але і руками тикали.

Часто в лісі можна було зустрітися з русинами, які вірили легенді про скарб і копали, довбали скелясту землю, шукали цілими днями, тижнями, - а все марно.

Фантазія людей відносить появу скарбів у далекі часи, коли в Угорщині володарював король Ладислав Святий з Арпадовичів (1077–1095). Тоді на цих землях, іменованих Березьким лісом, король розважався мисливством.

Для відпочинку короля побудували Мукачевський замок. Згодом поселився у замку бургграф Мануїл, лицар грецького походження. Король Ладислав мав сімейні зв’язки з грецьким царем, тому немало грецьких лицарів прийшли до Угорщини і посіли кращі місця і маєтки.

Так і Мануїл добрався в Мукачевський замок і став паном на цілий край.

Чоловік це був жадібний і свавільний. Свій гнів він зганяв на підданих русинах. Жив серед розкоші, мов якийсь східний тиран, і тримав в замку цілий гарем. Красива жінка, - була то пані або простачка, - неминуче потрапляла до нього. Не робив він розділення і за походженням. Брав кожну, яка йому полюбилася, - була то селянка або шляхтянка.

Бідні селяни і дрібні шляхтичі аж в зуби різали, а повинні були панові Мануїлу догоджати: його військові ніхто не міг дати відсіч.

Мануїл був ласкавий до своїх жінок і вельми щедрий. Оточив їх увагою, засипав подарунками, які, само собою, винести із замку ті не могли.

А що таке життя потребувало величезних засобів, то пан Мануїл робив із своїми найманцями розбійницькі походи по краю: брав «податі» зі всіх панських палаців, обирав купців Ізмаїла, які йшли до Польщі або поверталися з Польщі і завжди мали запаси їжі, уборів, золотих і срібних коштовностей. Відбирав, зрозуміло, і купецькі мішки з грошима.

Із Мукачевського замку постійна варта караулила дороги, які вилися до гір. Тільки на горизонті з’являлися купецькі каравани, на заклик сурми виходили найманці із замку і грабували купців.

Так Мануїл накопичив в Мукачевському замку невимірні багатства. У окремій пивній, до якої ніхто не смів зайти, були цілі купи золота і срібла, величезні рулони шовку і оксамиту.