Лисичка-суддя
Двоє веселих котів знайшли шматок сиру. Відбігли з ним подалі і стали радитися, як його краще розділити. І ще поділитися так, щоб не було образливо ні тому, ні іншому, - щоб як раз по справедливості рівненько поділити. Один котик і каже:
- Давай розділимо так, впоперек! А другий каже:
- Hі, розділимо краще вздовж! Так і сперечаються. Коли раптом біжить лисичка. Побачила вона котів, побачила шматок сиру, зупинилась і питає:
- А що тут у вас таке? Про що сперечаєтесь?
- Так і так, - розповідають кошенята, - ось не знаємо, як нам краще розділити грудочку сиру.
- Е, - каже лисиця, - це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам розділю! Котики й віддали їй сир, щоб вона поділила між ними. Лисичка переламала грудочку сиру надвоє, а потім і каже:
- Hі, цей шматок - більше, потрібно порівняти! Та й надкусила один шматок. - А тепер, - каже, - другий більше, треба і його трохи підрівняти, щоб по справедливості було! Не можна ж, щоб комусь із вас образа була! І знову надкусила. І так рівняла, рівняла, - то той шматок над'їсть, то той, - поки стало два зовсім маленьких шматочки.
- Ну, - каже лисичка, - тепер вже зовсім однакові шматочки, хоч на ваги клади!
- Ну, добре, - кажуть кошенята, - але ти ж багато нашого сиру з'їла! Навіщо ти стільки нашого добра взяла?
- Як навіщо?! - сказала лисичка . - Я ж вас поділила!