Туристичні родзинки


Гора Чатир-Даг і Мармурова печера

Гора Чатир-Даг і Мармурова печера. Дослідники вважають, що на створення Мармурової печери природа витратила 8 мільйонів років. Головним інструментом були підземні річки, які вимили цілі галереї усередині гори. В результаті ретельної роботи вийшла Мармурова печера, чутка про пишність якої облетіла весь світ.

Перейти на сторінку Мармурової печери

Туристичний Крим

Тривалість сонячного сяйва на курортах Криму перевищує рівень Ніцци, Сочі або Кисловодська. Лише в теплу половину року – з квітня до жовтня за чисельними підрахунками в Євпаторії сонце світить 1982 години, неприкрите хмарами. Якщо розпочати купальний сезон в с. Стерегучім 6 травня, а закінчити в Ялті 23 жовтня – це майже півроку суцільного літа!

Крим відомий лікувальними факторами: лікувальним кліматом, грязями солених озер, мінеральними водами, термальними парами та газами.

Туризм та екскурсії з’явились в Криму за часів Россійської імперії, в тому числі пішохідний, конний, автобусний, спелеотуризм (огляд печер) і спортивне скелелазство.

Центри туризму

Севастополь, місто-герой. Історія Севастополя – це історія Чорноморського флоту, битв та перемог, трагічних та героїчних подій на суші і на морі. Тутешні ландшафти мальовничі та унікальні. Севастополь – місто сучасної промисловості, насамперед, судобудівництва, місто науки.

Велика Ялта простягнулась вздовж Чорного моря від гори Аю-даг до мису Сарич приблизно на 70 км. Сюди входять міста Ялта та Алупка, кілька курортних поселень від Гурзуфа до Фороса, села, оточені виноградниками, садами і плантаціями, а також Ялтинський гірсько-зелений заповідник.
Незвідані таємниці Криму… (Авторська стаття)

(Керченські вулкани і кургани)

Любуватись будь-якою гарною місцевістю можна по-різному. Хтось ходить пішки, зазираючи у вітрини магазинів, хтось бігає за екскурсоводом, хтось розглядає визначні місця із вікон автобуса. Проте є й рідкісні ентузіасти, яким завжди цікаво подивитись на місто з такої точки, з якої мало кому вдається чи мало хто помічає…

На Керченському півострові більше п’ятдесяти вулканів: високих і майже плоских, періодичних і тих, які діють постійно. От тільки «плюються» вони не лавою, а багнюкою!

Багнистий вулкан

Керченські багнисті вулкани знайти зовсім нелегко. Булганацьке поле – це майже кінець карти України. А далі лише море та Росія. Ані тобі доріг, ані бодай якихось цивілізованих вказівників тут нема. Навіть знаючи координати, помітити вулкани дуже складно – більшість із них «кишенькового розміру».

Однак Булганацьке поле чи Долина вулканів – це справжній тріумф грязюки. Багнисті вулкани мають однакову структуру з вулканами справжніми. Але їхня основа залягає набагато вище від магми і міститься в газових шарах землі. Тому ці вулкани не тільки «кишенькові», а ще й холодні. І кожен охочий може це перевірити, засунувши до кратера руку або щось інше.

Діючий вулкан

Тут найрізноманітніші, конусоподібні і схожі на озера, вулкани стікають багнюкою. «Грязь» в широких, інколи діаметром навіть до 20 метрів, кратерах пульсує і «бульбашиться», зрідка над нею здіймаються білуваті хмарки газу. Схили сопок покриті потрісканою буро-сірою скориною. А посеред сопок розкинулось озеро, також залите рідким багном. У цьому не зовсім зрозумілому напіврідкому ландшафті і саме озеро через постійні потоки бруду змінює свої обриси.

Озеро

Бульбашки в кратері – це природній газ. А ще у багнюці деяких вулканів є плями, схожі на ті, що від машинного мастила – це певний показник того, що внизу є нафтове родовище. Правда, останні геологічні дослідження проводили тут ще за радянських часів. Нині нафта й газ, які самі лізуть на поверхню – українських можновладців, на жаль, не цікавлять.

Але не всі кримські вулкани такі маленькі та невинні, як булганацькі. Якщо проїхати від Керча бездоріжжям ще кілометрів з тридцять, то можемо знайти найбільший багнистий вулкан Криму – Джау-Тепе, що в перекладі з кримськотатарської означає «Ворожа гора». І назва така вочевидь зовсім не безпідставна. Близько трьохсот років тому цей велетень поховав під своєю багнюкою ціле селище, а виверження, які були в 1914 і 1942 роках, викидали багнюку й каміння на висоту більшу шістдесяти метрів. Мешканці розташованого поруч селища досі переказують розповіді свідків про те, що тільки п’ять років минуло, як вулкан почав обростати зеленню, а до того все було спалене виверженням.

Місцеві мешканці живуть майже на вулкані. Від селища з такою дещо геологічною назвою «Вулканівка» до вулкану якихось не повних триста метрів. Хоча сам Джау-Тепе мовчить уже півстоліття, але селища, на жаль, це не врятувало – воно тихенько вмирає. Тому і ставлення до вулкану тут якесь філософське і чомусь фаталістичне…

Багнисті вулкани зустрічаються на Землі значно рідше, ніж магматичні, та й географія їх досить обмежена. В Росії вони є тільки в районі Тамані і на Сахаліні, а на території колишнього Радянського Союзу – тільки в Азербайджані. В Україні ж багнисту долину вулканів можна знайти лише в Криму, на Керченському півострові.

Найпотужнішим вулканом Булганацької групи є вулкан Андрусова чи, як його ще називають, сопка Андрусова. Її кратер досягає п’ятдесяти метрів! Але існує ще багато маленьких сопок, і геть крихітних вулканчиків – п’ятнадцятисантиметрові калюжки. Геологи їх називають грифонами. Усі вони, - і маленькі, і великі, - бурлять постійно, викидаючи і багнюку, і газ.

Грязьові, багнисті вулкани, за словами геологів, явище досить молоде. Їм усього 25-30 мільйонів років. Розташовані вони у нафтогазоносних регіонах, оскільки наявність у надрах землі багатих запасів газу – одна із умов утворення багнистого вулкану. Вчені прийшли до висновку, що корені цих вулканів входять на глибину до шести кілометрів. На таку глибину, безумовно, провалитись не вдасться, проте блукати серед вулканів треба акуратно.

Багнисті вулкани Керченського півострова цікаві і промислові. Серед продуктів вулканічних вивержень є бор – сировина, яка цінується не лише в медицині, а й у сталеливарній промисловості (додаток бору до сталі робить її міцнішою).

У період від першої світової до Великої Вітчизняної війни поруч з одним із кримських вулканів, сопкою Центральною, існував невеличкий досвідчений завод. Його працівники випарювали бор і водний борат натрію та кальцію. А газом, який викидав вулкан, опалювали їдальню цього ж заводу. На жаль, на сьогодні від заводу залишився лише фундамент.

Не менш вагомою особливістю Криму є і один із шедеврів світової архітектури – Царський курган. Слава першовідкривача якого з 1837 року належить сербу Антонові Ашику.

Курган Куль-Оба

У 20-30-і роки ХІХ століття російський імператорський двір доручив відомим на той час археологам Даміану Корейші та Антону Ашику розкопувати керченські кургани у пошуках скарбів. Корейшу було призначено спеціальним представником імператорського двору з розкопок. І саме він у 1830 році відкрив всесвітньо відоме поховання одного із скіфських царів – курган Куль-Оба (Пагорб Попелу).

У кургані Куль-Оба було знайдено велику кількість дорогоцінних виробів із золота, срібла та електра (сплаву золота та срібла). Особливо цінними знахідками стали предмети посуду, що зображали сцени життя скіфів. Антон Ашик, під час відкриття Куль-Оби був одним із помічників Корейші. Але у 1833 – серба призначили директором Керченського музею, після чого він почав власні розкопки курганів. Відтоді Ашик та Корейша стали конкурентами. Розкопки курганів велися ними в гонитві за цінними знахідками. Наукова мета в цих розкопках майже не простежувалася.

Олень з кургану Куль-Оба

У таких умовах Ашику дуже пощастило, що він першим дістався великого кургану, розташованого у поселенні Гаджи-Мушкай (нині частина Керчі – Аджимушкай). Кілька років працівники Ашика намагалися потрапити в середину гробниці. У 1837 році їм це вдалося, вони відкрили вхід. Яким же було здивування відкривачів, коли виявилося, що курган давно розграбований. Але Ашик все одно не розчарувався у знахідці, адже він відкрив одну із найвеличніших грецьких гробниць.

Подібних споруд-усипалень немає у жодному грецькому полісі (навіть у самій Греції). Збудували усипальню ще у 4 столітті до н.е. для одного із боспорських царів династії Спартокідів.

Вхід до Царського кургану

Висота насипаного пагорба Царського кургану близько сімнадцяти метрів. Всередині курган складається із усипальні та довгого викладеного із рустованих плит тридцятишестиметрового коридора – дромоса. Погребальна, майже квадратна камера, протягнулась по скелі. Стіни складаються із десяти рядів кладки, але на рівні п’ятого ряду вони поступово переходять в ступінчасто-кільцеве склепіння. Перехід квадратної камери в кругле перекриття не має більше аналогів в усій античній архітектурі. Висота камери майже десять метрів.

Всередині Царьского кургану

Дромос має неоднакову ширину, а стіни його непаралельні. Таким чином будівельники досягли ефекту, коли здається, що відстань від погребальної камери до виходу значно більша, ніж є насправді, а від входу у дромос до камери – навпаки менша. Зроблено було це спеціально: адже греки вважали, що шлях до загробного світу близький, але вихід із нього здається дуже далеким. Усі блоки склепу і дромосу викладені насухо, без в’язкого розчину.

Нині Царський курган є досить популярним туристичним об'єктом Керчі. Розташований він в Аджимушкаї, неподалік від Музею Аджимушкайської оборони.

Вхід до Мелек-Чесменського кургану

Існують і інші кургани – не менш вагомі пам’ятки архітектури на Керченському півострові. Наприклад, Мелек-Чесменський курган. Цей курган розташований майже в центрі Керча, поряд із автовокзалом. Вчені припускають, що ця гробниця була зведена у 4 столітті до н.е. для дитини одного з боспорських царів, адже під час розкопок у склепі було знайдено дитячий скелет.

Мелек-Чесменський курган

Розкопки того, що залишилось від кургану у 1832 році розпочав Даміан Карейша. 35 робітників два тижні розкопували вхід до дромосу, який мав довжину 18 метрів і закінчувався крутим уступом, адже підлога погребальної камери була розташована на триметровій глибині. Погребальна камера була круглою і мала в діаметрі близько шести метрів. Стіни були ступінчастими й закінчувались склепінням. Висота погребальної камери становила тринадцяти метрів (погребальна камера Царського кургану має десять метрів). Але курган виявився абсолютно пустим. Його розграбували за сотні років до відкриття його Корейшою.

Керченська влада дозволила розібрати сам курган на будматеріали, і до 70-х років ХІХ століття він був майже повністю розібраним. Нині від Золотого кургану залишилось кілька частин, які можна побачити поряд із Феодосійським шосе.

Золотий курган (Алтин-Оба) був унікальною гробницею, адже він, на відміну від решти курганів, був насипаний не із землі, а з бутового каменю. Його облицьовували підігнані велетенські кам’яні блоки (циклопічна кладка), а форму він мав не конусоподібну, а сферичну. Височів Алтин-Оба на 20 метрів, а в діаметрі – близько 85. Це була кам’яна гробниця, яка дивувала усіх своєю величчю.

У 19 столітті Золотий курган неодноразово намагались відчини, сподіваючись знайти в його надрах незліченні скарби. Дійшло до того, що командир керченського гарнізону генерал Розенберг наказав закласти вибухівку й підірвати курган. Вибух практично зруйнував облицювальний мур та оголив кам’яне «тіло» кургану. До скарбів генерал так і не дістався.

Висота насипної частини кургану складає 8 метрів, а його діаметр – близько 200. Вхід до кургану – своєрідний портал, увінчаний великим фронтоном (фронтон збудований у 1870 році). Гробниця складається із дромосу (довжина 9 метрів, ширина – 1,38) та квадратної в плані погребальної камери. Гробниця складена із кам’яних блоків і плит.

Впевнена, що Кримський півострів ви відвідували неодноразово. Проте, скільки б не оглядали прекрасні краєвиди нашої землі, всього точно не осягнули…