Художники

Розвиток образотворчого мистецтва в Україні веде свій відлік з прадавніх часів. Знахідки археологів, зокрема, періоду трипільської та скіфської культур, вирізняються майстерною технікою виконання і засвідчують високий художній рівень творів предків сучасних українців. Аж до XVII століття головними художніми творами в Україні залишалися ікони. Перехідну роль між іконописом і світським портретним живописом займали так звані "парсуни" - портрети, виконані прийомами іконописної техніки.

У цей же час багато талановитої української молоді навчається в Петербурзькій Академії мистецтв. Так, найвідоміші художники Росії того часу: Д. Левицький - родом з Києва, В. Боровиковський - з Миргорода. Українцем був творець історичного жанру російського академічного мистецтва А. Лосенко. У Петербурзькій Академії мистецтв навчався і геніальний український поет і художник Т. Шевченко. У 1860 р Т. Шевченка було присвоєно звання академіка гравюри Петербурзької академії мистецтв.

Головна тенденція образотворчого мистецтва другої половини XIX століття, рух до реалізму, з найбільшою силою прозвучала у творчості членів "Товариства художників-передвижників".

Найбільш відомий живописний портрет Т. Шевченка написано ініціатором створення та ідейним керівником товариства передвижників І. Крамским. Багато художників-передвижників були родом з України: М. Ге, О. Литовченко, Г. Ярошенко. Розвиток живопису в Україні у післяреволюційні роки на початку ХХ століття відбувався у боротьбі художніх течій і напрямів. Поряд з тими, хто стояв на позиціях традиційного реалізму, творили прихильники футуризму, формалізму (наприклад, розписи В. Єрмілова Харківського партійного клубу). Яскравою сторінкою в образотворчому мистецтві став український авангард початку XX століття, представлений іменами художників О. Богомазова, М. Бойчука, А. Петрицького та інших.

Г. Бойчук започаткував новий напрям монументального мистецтва - неовізантізм, поклавши в його основу органічне поєднання традицій давньоруського іконопису з конструктивними особливостями візантійського живопису. Український живопис 60-80 років ХХ століття, характеризувався негативними тенденціями партійного диктату соцреалізму. Продовжували творити такі видатні художники, як О. Шовкуненка, Т. Яблонська, М. Дерегус, В. Касьян.

Сьогодні твори Т. Яблонської, І. Марчука, Ф. Гуменюка, А. Чебикіна, О. Бородай та інших відомі далеко за межами України. Нині Національна спілка художників України нараховує 4330 художників, у тому числі й громадян іноземних держав. Це потужне добровільне творче об'єднання талановитих особистостей - живописців, графіків, скульпторів, майстрів декоративного мистецтва, мистецтвознавців, що генерують нові художні ідеї та проекти, осмислюють і сприяють створенню нашого життя за законами гармонії і краси.

Найтитулованіший український художник Іван Марчук

Роботи народного художника країни, лауреата Національної премії ім. Шевченка Івана Марчука визнані любителями мистецтва всього світу і розкуповуються за кордоном за десятки тисяч доларів. Він є єдиним українцем, якого включили до британського рейтингу "Сто геніїв сучасності". Фахівці кажуть, що тисячі людей сьогодні дивляться на Україну його очима.

Тематика його робіт різноманітна - фольклор та сучасні ідеї, абстрактні полотна і традиційні пейзажі, але всюди - винайдений Марчуком особливий, дуже незвичайний стиль "плентанізм" (від українського "пльонтаті" - плести). Щоб написати навіть невелику роботу, художникові доводиться проводити кілометри найтонших ниток на полотні і папері!

Незважаючи на сьогоднішнє всесвітнє визнання, слава до Івана Степановича прийшла досить пізно. Першу виставку йому дозволили провести тільки в 43 роки. Членом Спілки художників він став у 52, у 66 купив перший у житті костюм, а самотність при всій любові до жінок стало його свідомим вибором.

"Я страшенно любив Україну і ненавидів режим, державу, в якій жив", - розповідає Іван Марчук. Нелюбов до офіціозу залишилася у нього до цих пір. Іван Степанович довго їздив по світу, але сьогодні живе в Україні: "Я ж скрізь бував, а кращої землі, яку так само хотілося б малювати, ніде немає".

Єфімов Борис Юхимович - класик радянської карикатури.

Борис Єфімов (справжнє прізвище - Фрідлянд) народився 28 вересня 1900 року в Києві. Почав малювати вже з п'яти років. Після переїзду в Білосток Борис вступив до реального училища, де вчився і його старший брат Михайло. Там вони разом видавали рукописний шкільний журнал. Михайло редагував видання, а Борис - ілюстрував ...

Перші шаржі Бориса Єфімова з'явилися в київському журналі "Глядач" в 1918 році. У 1922 році художник, переїхавши до Москви, почав співпрацювати з центральними радянськими газетами - "Правдою", "Известиями", а також сатиричним журналом "Крокодил", творцем якого був його брат Михайло, що взяв псевдонім Кольцов. У 1940 році публіцист і фейлетоніст Михайло Кольцов був розстріляний як ворог народу. Борис Єфімов працював у жанрі політичної карикатури, малював шаржі на Адольфа Гітлера, Беніто Муссоліні, Герінга і Геббельса, пізніше - на Вінстона Черчілля, Гаррі Трумена ... Єфімов опублікував кілька альбомів-збірок: "Обличчя ворога" (1931), "Карикатура на службі оборони СРСР" (1931), "Фашизм - враг народов" (1937), "Містер Долар" (1948), "За міцний мир, проти паліїв війни "(1950). Після початку перебудови одним з перших почав малювати карикатури на Сталіна. Перу Бориса Єфімова належать кілька книг, у тому числі "40 років. Записки художника-сатирика", "Ровесник століття", "Десять десятиліть".

Народний художник СРСР, Герой Соціалістичної Праці, кавалер трьох орденів Леніна, Борис Єфімов продовжував працювати до останніх днів життя. Так, 28 вересня 2007 року, в день свого 107-річчя, він був призначений на посаду головного художника російської газети "Известия". Ім'я Бориса Єфімова занесено до Книги рекордів Гіннесса. Класик радянської карикатури Борис Юхимович Єфімов помер в Москві на 109-му році життя в ніч на 1 жовтня 2008 року.

Художник-графік Антонова Олена Анатоліївна

Художник-графік Антонова Олена Анатоліївна народилася 15 листопада 1965 року в місті Білгороді-Дністровському.

Закінчила Київський художньо-промисловий технікум за спеціальністю художнє конструювання в 1987 році.
У 1997 році закінчила художньо-графічний факультет Південно-Українського педагогічного університету.
З 1990 року викладає у Білгород-Дністровської дитячій художній школі, з 1998 року - директор цієї школи.

Учасник міських, обласних та республіканських виставок. Оформляла літературний альманах "Літературна Бессарабія" (1998 р.). Відбулися персональні виставки у виставковому залі Білгород-Дністровського музею (2007, 2008 роки).
Роботи Олени Антонової знаходяться в приватних колекціях в нашій країні і за кордоном.

Юрій Миколайович Єгоров

Юрій Миколайович Єгоров народився в 1926 році в Сталінграді.

  • 1946-1948 - Одеське художнє училище ім. Грекова.
  • 1948-1952 - Художній інститут ім. Рєпіна (Ленінград).
  • 1952-1955 - Художній інститут ім. Мухіної (Ленінград).
  • 1955 - переїзд до Одеси.
  • 1955-1957 - Викладач Художнього училища ім. Грекова.
  • 1957 - Прийнятий в члени Спілки художників СРСР.

Персональні виставки Ю.М. Єгорова та групові, з його участю, проходили в Одесі, Києві, Москві, Ленінграді, Лондоні, в Болгарії, Молдові і т. д.
Помер Ю.М. Єгоров в Одесі в 2008 році.

Крикун Алла Михайлівна

Крикун Алла Михайлівна народилася 19 квітня 1948 р. у с. Ставкова Березовського р-ну Одеської обл.

1968-1972 - Одеське художнє училище ім. М.Б. Грекова. Робота в одеських театрах (ТЮЗ - декоратор, Український драматичний театр - декоратор, Одеський ляльковий театр - зав. Постановочної частиною).
Участь у виставках: Україна, Франція, Аргентина. 17 персональних виставок.
Роботи в музеях: Художній музей (Одеса), Літературний музей (Одеса), музей ім. Блещунова (Одеса), Центр ім. Ж. Помпіду (Париж).

Роботи знаходяться в галереях та приватних збірках в Україні, США, Ізраїлі, Австралії, Франції, Італії.
Живе і працює в Одесі.

Омельчук Катерина Володимирівна

Омельчук Катерина Володимирівна (17 березня 1982 р.), українська художниця, киянка, живописець, член Національної спілки художників України.

  • 1992-2000 рр.. державна художня середня школа ім. Т. Г. Шевченка. Мальовничий клас. Педагоги з живопису Юрій Євгенович Гончаренко, Тетяна Володимирівна Давидова
  • 1996-1998 рр.. навчалася в студії художнього дизайну при Київському державному університеті культури і мистецтв. Видана громадська професія - викладач художнього дизайну
  • 2000-2006 рр.. навчалася в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури на факультеті реставрації живопису
  • 2004 - Член молодіжного об'єднання при Київському відділенні Національної спілки художників Украіни.2008 - Член Національної спілки художників України

У період всього навчання в Академії брала участь у творчих мальовничих пленерах під керівництвом Г. М. Ягодкіна та І. Ю. Мельничука, а також протягом 2004 року навчалася в пейзажної майстерні професора В. І. Забашти. З педагогів особливо вплинули на становлення творчої особистості такі майстри живопису, як: Олександр Петрович Шеремет, Генріх (Генадій) Миколайович Ягодкіна, Наталя Вятчеславовна Зозуля, Василь Іванович Забашта та Ігор Юліанович Мельничук.

Бере активну участь у конкурсах, форумах, творчих пленерах, художніх акціях. Виставкова діяльність почалася в 2000 році з відкриття персональної виставки "Пейзажі", яка проходила в Дарницькому районному культурно-мистецькому центрі в місті Києві. Багаторазовий призер форуму творчої молоді міста Києва в номінації "Живопис, графіка, скульптура" (2005-2008 рр..). Учасниця понад 40 всеукраїнських, міжнародних, персональних художніх виставок.

Костянтин Валентинович Реунов

Костянтин Валентинович Реунов (1963) - український художник. Спільно з Олегом Тістолом створив у Києві арт-групи "Вольова грань національного постеклектізма". З 1991 по 1992 рік виступав директором і куратором московської Галереї в Трьохпрудному провулку (спільно з Авдій Тер-Оганьяном).

Живе і працює в Лондоні. Персональні виставки:

  • 1991 - "Форма і зміст". (совм. з О. Тер-Оганьяном, куратор - О. Ковальов). Галерея в Трьохпрудному провулку, Москва
  • 1991 - "Виставка-продаж" (совм. з О. Тер-Оганьяном). Галерея в Трьохпрудному провулку, Москва
  • 1991 - "Милосердя" (совм. з О. Тер-Оганьяном). Галерея в Трьохпрудному провулку, Москва

Микола Гаврилович Шматько

Микола Гаврилович Шматько (нар. 1943, Донецька область, Українська РСР) - український скульптор, художник.

Створив більше 750 пам'ятників (барельєфи, горельєфи, скульптури) та близько 500 картин.

Авторська колекція, експонуються в галереї "Шматько і сини", налічує понад 70 скульптур з Уральського та італійського мармуру і близько 300 картин (живопис, графіка). У 2000 році призначений на посаду професора кафедри художньої творчості й мистецтв Московського інституту світових цивілізацій.

У 2004 році Шматько було доручено створити та втілити в мармурі скульптуру Святогірської Богородиці для Святогорської Лаври (Донецька область). Восени, після проведених реставраційних робіт, відбулося відкриття Лаври й встановленої скульптури Богородиці висотою 4,20 м (скульптура була висічена з 2 блоків Уральського мармуру вагою 40 тонн).

За внесений вклад у становлення Православної церкви і створення Святогірської Богородиці нагороджений Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром орденом Нестора Літописця 3 ступеня. У 2007 році нагороджений орденом "Лоренцо Чудовий Медичі", перший на Україні. Восени 2005 року відбулося відкриття відбудованій Успенської церкви в с. Келеберда Полтавської області, де встановлена скульптура "Розп'яття Христа".

Про своїй творчості Микола Гаврилович говорить так: "Я ніколи не йшов ні в кого на поводу, не робив політичні замовлення. Чи не опускаюся до лестощів, брехні, завжди роблю тільки те, що велить серце, тому і в опалі при владі. Так що збираюся перебратися за кордон."

Олександр Степанович Резник

Олександр Степанович Резник Олександр Степанович Резник 1963 р

З 2002 року Резник А. є почесним членом Спілки художників України, а з 2008 року - Член правління Дніпропетровської організації Національної спілки
художників України. У 2008 році був нагороджений мистецькою премією ім. Ф. Решетникова (живопис), Диплом Лауреата за роботи «Кулебоская мадонна», «Натюрморт і селянське весілля». Також в цьому ж році нагороджений дипломом «Подяка міського голови» від мера міста Дніпропетровська.

Детальнiше...