Благовіщення, Благовіщення Пресвятої Богородиці – велике двонадесяте свято, третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового. Православні святкують Благовіщення 7 квітня, католики – 25 березня.
Походження свята
В основі свята – повідомлення архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.
Коли Марії було 12 років, Бог сповістив, що вона народить Сина Божого. А після того, як Марію заручили з 82-річним Йосифом, з’явився до неї архангел Гавриїл і сказав: „Радуйся, благодатна, Господь з тобою” (Луки, І, 28); "І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця." Марія ж сказала: "Як же станеться це, коли мужа не знаю?...". Відповів архангел: "Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! (...) Бо для Бога нема неможливої жадної речі!" І сказала Марія: "Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!" (Луки, І, 31-38).
В Назареті, на тому місці, де Архангел Гавриїл благовістив Діву Марію, побудований храм в пам’ять Благовіщення Богородиці.
Святкування Благовіщення встановлене Церквою у IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату Благовіщення встановили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Крім того, Святі Отці Церкви пояснюють дату Благовіщення ще й тим, що Бог сотворив чоловіка в день 25 березня. Крайні строки, з якими збігається Благовіщення, – четвер 3-го тижня Великого посту та середа Пасхального тижня (за Юліанським календарем). Відповідно до значення цього дня церковне святкування Благовіщення не відміняється, навіть якщо свято припадає на Великдень; піст заради нього послаблюється. У залежності від часу, свято може тривати 3 дні або 1 день.
Кілька слів з Енциклопедії Кирила і Мефодія (переклад наш; оригінальний текст містив помилки; будемо вдячні за виправлення і уточнення з боку фахівців).
По часу встановлення свято Благовіщення є одним із найдревніших. Про його давнину свідчать у своїх повчаннях на це свято Отці Церкви III-IV століть: Григорій Неокесарійський, Афанасій Олександрійський, Іоанн Золотоустий, Ієронім, Августин та інші, які називали його древнім і звичним християнським святом. У VII ст. Іоанн Дамаскін і Феофан, митрополит Нікейський, склали канони на свято Благовіщення.
Крайні терміни, з якими може збігатись Благовіщення, — четвер третього тижня Великого Посту і середа Світлої Седмиці. Церковне святкування Благовіщення не скасовується, якщо навіть свято припадає на Пасху (таке поєднання великих свят називається «Кіріопасхою»), і тоді з великодніми співами поєднуються співи Благовіщення. Якщо Благовіщення припадає на піст, то піст заради нього послаблюється, тому ще 6 Вселенський собор постановив здійснювати в день Благовіщення Літургію Іоанна Золотоустого, а не Літургію Ранішосвячених Дарів. Благовіщення має один день передсвята і один день післясвята.
Назва свята «Благовіщення Пресвятої Богородиці» встановилась в середні віки як на Сході, так і на Заході; значно пізніше Католицька Церква після 2-го Ватиканського собору (1962-65) повернула йому більш ранню назву – «Благовіщення Господнє» (російські католики, з огляду на незвичність подібного найменування для російської традиції, називають свято просто «Благовіщенням»).