Історія
У древні часи на території нинішньої Кіровоградської області кочували скіфські племена, а в епоху середньовіччя ці території стали частиною «Дикого поля», по якому кочували гуни, хазари, угри, печеніги, татаро-монголи та інші племена.
У XVI-XVII століттях територія області була майже безлюдною і служила буфером між польсько-литовськими і російсько-українськими територіями. В цей же час на цих землях почало зароджуватися козацтво і до середини XVII століття значна частина території області контролювалася запорізькими козаками, чиї стоянки (гарди) знаходилися тут.
Поява крупних населених пунктів на території області відноситься до середини XVIII століття, коли на місці нинішнього обласного центру з'явився форт Святої Єлісавети. Внаслідок посилення російського контролю над цією територією, область поступово заселяється українськими, російськими, польськими, сербськими, болгарськими, німецькими іммігрантами і поселенцями, і стає частиною регіону Новоросія.
З 1754 по 1917 роки територія області входила до складу Російської імперії. З 1861 року почалося бурхливе зростання чисельності населення, швидкими темпами розвивалася промисловість і торгівля, інфраструктура. Розвиток сільського господарства привів до виникнення виробництва сільськогосподарських машин - був побудований завод “Ельвороті» (тепер «Червона зірка»). У 1869 році на території області було засновано місто Знам'янка, важливий залізничний вузол України.
10 січня 1939 року була створена Кіровоградська область якій було передано 30 районів. Лише 15 лютого 1954 року після чергових територіальних реорганізацій, утворилася Кіровоградська область в сучасних кордонах, але до 1969 року продовжувалося то скасування частини районів, то знов відновлювалися деякі з них.