Українські прислів’я про весну
Українські приказки та прислів’я про весну
- А весняночка на весну каже: «Кидай сани, бери віз та поїдем по рогіз».
- Весна багата водою.
- Весна багата на квіти, а хліба в осені позичає.
- Весна днем красна.
- Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає.
- Весна ледачого не любить.
- Весняний день рік годує
- Весна — наші отець і мати: хто не посіє, не буде жати.
- Проспиш весною — заплачеш зимою.
- Весна красна квітками, а осінь пирогами.
- Весна кличе в поле.
- Весна днем красна, а на хліб пісна.
- Весна не зима – не на піч, а в поле збирайся.
- Весна — наші батько і мати, а як не посієш — не будеш збирати.
- Пізня весна не обдурить.
- Де цвіток — там медок.
- У весняну погоду і смутний веселим буває.
- У поле вирушай, козаче, вже весна соком плаче.
- У березні вже щука-риба може хвостом лід розбити.
- Березень березовим віником зиму вимітає, а весну в гості запрошує.
- Березень у зими кожуха купив, а на третій день продав.
- Де оре сошка, там хліба трошки.
- Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба врожай!
- Глибше орати — більше хліба мати.
- Як зорем мілко, та посієм рідко, то й уродить, дідько.
- Тому горе, хто мілко оре.
- Прийде тиждень вербовий, бери віз, у дорогу дубовий.
- Як почав орать, то в сопілку не грать.
- До першого грому земля не розмерзається.
- Березень невірний: то сміється, то плаче.
- Март усіх місяців варт.
- Як буде полоз вогкий, то й буде кінь мокрий.
- У березні не байдикуватимеш - восени і на зиму до столу матимеш.
- У березні сім погод на дворі: сіє, віє, крутить, зверху ллє, знизу мете.
- Від березневих дощів земля квітне.
- Марцеві хвилі — сім змін на день.
- Уночі тріщить, а вдень плющить.
- Дощ упору — золото.
- До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки.
- Хто сіє, той ся надіє.
- Тоді просо засівається, як глухий дуб розвивається.
- Посій упору, будеш мати зерна гору.
- Добре грунт угноїш — урожай потроїш.
- Сій вчасно, вродить рясно.
- Що марець не випече, то цвітень висіче.
- В марець не замерзне й старець.
- Сій овес у кожусі, а жито — в брилі.
- Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде.
- Хліб на хліб сіяти — ні молотити, ні віяти.
- Сухий марець, мокрий май — буде жито, як той гай.
- Коли теплий і мокрий май, то росте жито, наче гай.
- Квітневий день рік годує.
- Гречка каже: а мене хоч в золу, аби в пору.
- Осінь врожай збирає, а весна все з’їдає.
- Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти.
- Казав ячмінь: кинь мене в грязь, то будеш князь.
- Казав овес: сій мене в болото — буду я золото.
- Як навесні просидиш, то взимку з торбою побіжиш.
- Наряди пень у весняний день, і пень гарний буде.
- Одна ластівка ще весни не робить.
- Травень холодний – рік хлібородний.
- Весною день втратиш, потім роком потім не повернеш.
- Зійшов у березні сніжок – берися за плужок.
- У березні сім погод надворі: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє, знизу мете.
- Коли квітень з водою, то травень з травою.
- Сон на зиму відклади, а діло в квітні зроби.
- У квітні ластівка день починає, а соловей — кінчає.
- Зозуля житнім колосом удавилася.
- Де багато пташок, там нема комашок.
- Чайка сіда в воду — чекай доброї погоди.
- Ластівки низько літають — дощ обіцяють.
- Як сіно косять, то дощів не просять.
- Погода — всім вигода, а сльота — усім гризота.
- У березні поскавчи, а в квітні пограй, то не їстимеш коровай.
- Березневий дощ тішить квітень, а квітневий — людей.
- Квітень — переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа.
- Квітень – з водою, а травень – з травою.
- Буде погода, як не потече з неба вода!
- Травень ліси одягає – літа в гості чекає.
- Май-розмай дощами нагадай.
- Травневий дощ, як з грибами борщ.
- У травні пня вбери, то красним буде.
- Бува погода в май: худобі їсти дай, а сам на піч тікай.
- Травнева роса краще вівса.
- У квітні погода один день блисне, а сім днів кисне.
- Травневий дощ все одно, що з грибами борщ.
- Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
- Буває погода в май: худобі їсти дай, а сам на піч тікай.
