Місто Болград (15.7 тис. жителів) і районний центр, розташований на крутому лівому березі оз. Ялпуг в місці впадання в нього р. Великий Ялпуг.
Після закінчення чергової російсько-турецької війни 1806-1812 рр.., коли Бессарабія була приєднана до Російської імперії, почалося інтенсивне заселення південної частини межиріччя Дністра, Дунаю і Прута мешканцями центральних губерній та іноземними поселенцями. У 1812 р. задунайські болгари заснували на лівому березі р. Великий Ялпуг с. Тютюн, незабаром стало центром поселень болгарської діаспори. У 1819 р., вирішивши порядок і залучити іноземців на пустельні землі, царський уряд видав указ «Про влаштування задунайських поселенців в Бессарабії», які звільняли переселенців від рекрутської повинності і на кілька років - від сплати податків. За цим же указом с. Тютюн було перейменовано (на прохання поселенців) в Болград (похідне від болгарських слів «бол» - достаток і «град» - місто). Але Тютюн так і не перетворилися на місто.
За пропозицією головного попечителя про іноземних поселенців Південного краю Росії генерала І. Інзова Болград почали будувати в 1821 р. в 5 км на південь від Табаков. Найстарші збереглися споруди офіційного центру задунайських болгарських поселень за іронією долі знаходяться на місцевому кладовищі, розташованому осібно на південь від Болграда, - усипальниця Караманевих (1822 р.) та мавзолей генерала І. Інзова (1825 р.).