Сучасні українські письменники
Сучасну українську літературу творять письменники нової генерації, такі як: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Юрій Іздрик, Оксана Забужко, Микола Рябчук, Юрій Покальчук, Костянтин Москалець, Наталка Білоцерківець, Василь Шкляр, Євгенія Кононенко, Андрій Курков, Іван Малкович, Богдан Жолдак, Сергій Жадан, Павло Іванов-Остославський, Олександра Барболіна та інші.
Людмила Калашникова
Книга – «Уклін вам низький» на українській мові. Автор – Людмила Калашникова. Видана на початку 2012 р.
Інформація про книгу. – У цій книзі описана захоплююча подорож в минуле України у просторі і часі. Звичайна сучасна українська родина вирушає на екскурсію в Національний музей народної архітектури і побуту України, який розташований у с. Пирогів, що біля Києва.
І юний читач, мимоволі ставши членом цієї родини, опиняється в різних куточках старовинної України, не покидаючи території музею. Тут він знайомиться не тільки з народною архітектурою, традиціями, побутом, а ще і з відносинами в українських родинах, з вихованням дітей в повазі до старших, доброму ставленні до природи, розумінні історії України, в працелюбстві і почутті краси.
подробнее
Юрій Андрухович- один з найвідоміших українських культурних діячів. Його твори користуються великою популярністю не тільки в Україні, а й за кордоном. Книги та публіцистичні праці Андруховича перекладаються і видаються в багатьох країнах Європи.
1993р.: Лауреат літературної премії Благовіст
1996р.: Премія Рея Лапіки
2001р.: Премія ім.Гердера
2005р.: Отримав спеціальну премію в рамках нагородження Премією Світу ім. Еріха-Марії Ремарка
2006р.: Премія "За європейське взаєморозуміння" (Лейпціг, Німеччина)
Західна критика визначає Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко. Його твори перекладено на 8 європейських мов, у тому числі роман "Перверзія" опублікований у Німеччині, Італії, Польщі. Книга есе видана в Австрії.
Олександр Ірванець- поет, прозаїк, перекладач. Народився 24 січня 1961 у Львові. Жив у Рівне. У 1988 році закінчив Московський літературний інститут. Автор 12 книжок, 5 з яких - поетичні збірки. Співпрацював з багатьма періодичними виданнями. Зараз має авторську рубрику в журналі "Україна". Один із засновників популярного товариства "Бу-Ба-Бу", до складу якого входили також Юрій Андрухович та Віктор Неборак. О. Ірванець викладає в Острозькій академії. Живе в Ірпені.
Юрій Іздрик - у 1989 заснував журнал "Четвер", який з 1992 року редагує разом із Юрієм Андруховичем.
Активно включився в художнє життя в кінці 1980-х. Брав участь у багатьох виставках та акціях, працював над оформленням книжок та журналів, записував музику. У той же час з'явилися перші публікації - цикл оповідань "Остання війна" та поетичний цикл "Десять віршів про Батьківщину". Дещо пізніше публікувалися у варшавському журналі "Відрижка". Знайомство з письменником Юрієм Андруховичем, а також об'єднання навколо журналу "Четвер" молодих івано-франківських авторів виявилося важливим чинником у формуванні Іздрика як письменника. Результатом був вихід із "контркультурного підпілля" і перша "легітимна" публікація в журналі "Сучасність" повісті "Острів Крк". Повість була позитивно оцінена критикою і згодом з'явилася у польському перекладі в "Lіteratura na Swіecіe".
Виступає також як художник (ряд колективних і персональних виставок) і композитор (два концерти для фортепіано, музична композиція "Середньовічний звіринець" на вірші Юрія Андруховича)
Проза: Острів Крк, Воццек, Подвійний Леон, AMTM, Флешка.
Переклади: Чеслав Мілош "Родинна Європа", разом з Лідією Стефанівської.
Оксана Забужко- одна з небагатьох український письменників, які живуть на гонорари від написаних книг. Хоча, значна частка доходу - все ж таки від книг, виданих за кордоном. Твори Забужко змогли завоювати європейські країни, а також знайшли своїх прихильників у США, більше того - у деяких екзотичних країнах.
У 1985 році вийшов перший збірник віршів Забужко "Травневий іній".
Оксана Забужко - член Асоціації українських письменників.
У серпні 2006 року журнал "Кореспондент" включив Забужко в число учасників рейтингу ТОП-100 "Найбільш впливових людей в Україні", до цього в червні книга письменниці "Let my people go" очолила список "Краща українська книга", ставши вибором читачів Кореспондента № 1.
Юрій Покальчук - письменник, перекладач, кандидат філологічних наук, член Національної спілки письменників з 1976 року. З 1994 по 1998 рр.. - Голова іноземного відділення НСПУ. У 1997-2000 рр.. - Президент Асоціації українських письменників. У СРСР був першим перекладачем аргентинського письменника-культуролога Хорхе Луїса Борхеса. Крім нього, перекладав Гемінгвея, Селинджера, Борхеса, Кортасара, Амаду, Маріо Варгаса Льосу, Кіплінга, Рембо та багато інших, написав понад 15 художніх книг.
Автор книг "Хто ти?", "І зараз, і завжди", "Кольорові мелодії", "Кава з Матагальпи", "Великий і малий", "Шабля і стріла", "Химера", "Ті, що на споді" , "Двері в ...", "Озерний вітер", "Інший бік місяця", "Інше небо", "Одіссей, батько Ікара", "Вони кажуть", "Час прекрасний".
Серед найвідоміших книг Покальчука - "Таксі блюз", "Окружна дорога", "Заборонені ігри", "запаморочливий запах джунглів", "Камасутра".
Костянтин Москалець - поет, прозаїк, літературний критик, музикант.
Один із засновників Бахмацької літературної групи ДАК. Служив в армії, працював на радіозаводі в Чернігові, був учасником Львівського театру-студії "Не журись!", Виступаючи, як автор-виконавець власних пісень. Лауреат першого всеукраїнського фестивалю "Червона рута" (1989) в номінації "авторська пісня". Автор слів і музики відомої в Україні пісні "Вона" ( "Завтра прийде до кімнати ..."). Член Національної спілки письменників України (1992) та Асоціації українських письменників (1997). З 1991 р. живе в селі Матеевке у власноруч збудованій келії Чайної Троянди, займаючись виключно літературною працею.
Костянтин Москалець - автор поетичних книг "Думи" і "Songe du vieil pelerin" ( "Пісня старого пілігрима"), "Нічні пастухи буття" та "Символ троянди", книги прози "Рання осінь", філософської і літературної есеїстики "Людина на крижині "і" Гра триває ", а також книги щоденникових записів" Келія чайної троянди ".
Проза Костянтина Москальця перекладена англійською, німецькою та японською мовами; на сербську та польську перекладені численні вірші та есе.
Лауреат премій ім. О. Білецького (2000), ім. В. Стуса (2004), ім. В. Свідзінського (2004), ім. М. Коцюбинського (2005), ім. Г. Сковороди (2006).
Наталка Білоцерківець- її перша книга віршів "Балада про непереможених" була опублікована в 1976 році, коли вона була ще студенткою. Колекції віршів Підземна пожежа (1984) і Листопад (1989) стали реальними ознаками українського поетичного життя 1980-их. Її ретельна, вишукана лірика стала серйозним конкурентом для потужних чоловічих віршів покоління 1980-их. Для всього молодого покоління поcтчернобильской України її вірш "Ми не помремо в Парижі" стало свого роду молитвою. Її ім'я часто асоціюється з цим віршем, хоча вона написала багато інших чудових віршів. Останню книгу Білоцерківець Алергія (1999) вважають піком її поезії.
Василь Шкляр - один з найвідоміших, що читаються і "містичних" сучасних письменників, "батько українського бестселера". Закінчив філологічні факультети Київського і Єреванського університетів. Ще будучи студентом, у Вірменії написав свою першу повість "Сніг", а в 1976 році вже вийшла книга, і його прийняли до Спілки письменників. Вірменія назавжди залишилася в його душі, вона залишила слід у його світогляді, свідомості, відчуттях, адже він жив у цій країні в роки юності, в пору свого становлення як особистость. У всіх його книгах, повістях, романах зустрічаються вірменські мотиви. Після закінчення університету повернувся в Київ, працював у пресі, займався журналістикою, писав прозу і перекладав з вірменської мови.
Перші переклади - це розповіді класика Акселя Бакунца, вірші Амо Сагіяна, Вагана Давтяна, "Мисливські оповідання" Вахтанга Ананян. З 1988 по 1998 р. займався політичною журналістикою, бував у "гарячих точках". Цей досвід (зокрема, подробиці врятування сім'ї генерала Дудаєва після його загибелі) потім був відображений ним у романі "Елементал". Внаслідок нещасного випадку на риболовлі потрапив до реанімації, а після "повернення з того світу" за місяць написав свій найвідоміший роман "Ключ". За нього Василь Шкляр отримав кілька літературних премій (Гран-прі конкурсу гостросюжетного роману "Золотий бабай", премії столичних журналів "Сучасність" та "Олігарх", премію міжнародного конвенту фантастів "Спіраль століть" та ін). З них його найулюбленіша - "автор, чиїх книг найбільше викрали з магазинів". "Ключ" вже витримав вісім перевидань, перекладений на декілька мов, двічі виданий на вірменський, і в ньому теж є вірменські реалії. Шкляр очолив видавництво "Дніпро", в рамках якого здійснює видання своїх перекладів-адаптацій закордонної та вітчизняної класики ( "Декамерон" Бокаччо, "Тарас Бульба" М. Гоголя, "Повія" П. Мирного) - у скороченому вигляді та сучасною мовою, без архаїзмів, діалектизмів та ін. Вийшло близько двох десятків його книг прози, які перекладалися на російську, вірменську, болгарську, польську, шведську та інші мови.
Євгенія Кононенко - письменниця, перекладач, автор понад 10 виданих книжок. Працює науковим співробітником Українського центру культурних досліджень. Лауреат премії ім. М. Зерова за переклад антології французького сонета (1993). Лауреат літературної премії "Гранослов" за збірку поезій. Автор новел, дитячих книг, повістей, романів і багатьох перекладів. Окремі новели Кононенко перекладено англійською, німецькою, французькою, фінською, хорватською, білоруською і російською мовами. Готується книжкове видання збірки новел Кононенко в Росії. За аналогією з Бальзаком, який все життя писав "Людську комедію", Євгенії Кононенко можна назвати деміургом "київської комедії". Але на відміну від французького класика, жанрові форми тут значно менше, а кошти компактніше.
Андрій Курков (23 квітня 1961, Ленінградська область) - український письменник, викладач, кінематографіст. Писати почав ще в старших класах школи. Закінчив школу перекладачів з японської мови. Працював редактором видавництва "Дніпро". З 1988 член англійського ПЕН-клубу. Нині він є автором 13 романів та 5 книжок для дітей. З 1990-х років всі твори Куркова російською мовою на Україні виходять у видавництві "Фоліо" (Харків). З 2005 року твори Куркова в Росії публікуються у видавництві "Амфора" (Санкт-Петербург). Його роман "Пікнік на льоду" продано в Україні накладом 150 тисяч примірників - більше, ніж книга будь-якого іншого сучасного письменника України. Книги Куркова перекладені 21 мовою. Курков - єдиний письменник пострадянського простору, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів. У березні 2008-го року роман Андрія Куркова "Нічний молочник" увійшов до "довгого списку" російської літературної премії "Національний бестселер". Працював сценаристом на кіностудії О. Довженка. Член Спілки кінематографістів України (з 1993) та Національної спілки письменників (з 1994). З 1998 - член Європейської кіноакадемії і постійний член журі премії Європейської кіноакадемії "Фелікс". За його сценаріями поставлено понад 20 художніх і документальних фільмів.
Книги: "Не приведи мене в Кенгаракс", "11 незвичайностей", "Бікфордів світ", "Смерть стороннього", "Пікнік на льоду", "Добрий ангел смерті", "Милий друг", "Товариш небіжчика", "Географія одиночного пострілу", "Остання любов президента", "Улюблена пісня космополіта", "Пригодницький чепухоносіков" (дитяча книга), "Школа котовоздухоплаванія" (дитяча книга), "Нічний молочник".
Сценарії: "Вихід", "Яма", "Недільне втеча", "Ніч про кохання", "Єлисейські поля", "Клякса", "Смерть стороннього", "Приятель небіжчика".
Іван Малкович - поет і книговидавець, - автор збірок "Білий камінь", "Ключ", "Вірші", "Із янголом на плечі". Його вірші стали символом покоління 80-х (рецензію на перший збірник віршів написала Ліна Костенко). Малкович - директор дитячого видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. Видає дитячі книжки. Відомий непохитними переконаннями не тільки у відношенні якості книги, а й мови - усі книжки видаються виключно українською мовою. Одним з перших в Україні почав завойовувати зарубіжний ринок - права на книги А-БА-БА продані провідним видавництвам десяти країн світу, у тому числі такому гіганту книжкового ринку, як Alfred A. Knopf (Нью-Йорк, США). А російські переклади "Снігової Королеви" і "Казок туманного Альбіону", права на які купило видавництво "Азбука" (Санкт-Петербург), увійшли в десятку найбільш популярних за продажем у Росії. А-БА-БА, одне з самих номінованих видавництв в Україні. Його книги 22 рази завойовували гран-прі та займали перші місця на Всеукраїнському форумі видавців у Львові та в рейтингу Книжка року. Крім того, вони стабільно лідирують у рейтингах продажів по Україні.
Жолдак Богдан Олексійовіч (1948) - український письменник, сценарист, драматург.
Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1972). Був ведучим кількох телевізійних програм на Ут-1 та каналі "1 + 1" і щотижневої радіопередачі на першому каналі Національного радіо "Брех - літературні зустрічі з Богданом Жолдаком" Працює на кіностудії "Рось" при АТ "Компанія "Рось", викладає сценарну майстерність на кінофакультеті Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Член Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України та об'єднання "Кінопіс". Книги: "Спокуса", "Яловичина", "Як собака під танк", "Бог буває", "Антіклімакс".
Сергій Жадан - поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Віце-президент Асоціації українських письменників (з 2000 року). Перекладає поезію з німецької (у тому числі Пауля Целана), англійської (у тому числі Чарльза Буковскі), білоруської (у тому числі Андрія Хадановича), російської (у тому числі Кирила Медведєва, Данилу Давидова) мов. Власні тексти перекладалися німецькою, англійською, польською, сербською, хорватською, литовською, білоруською, російською та вірменською мовами.
У березні 2008 року роман Жадана "Anarchy in the UKR" в російському перекладі увійшов в "довгий список" російської літературної премії "Національний бестселер". Номінатором виступив письменник із Санкт-Петербурга Дмитро Горчев. Також ця книга у 2008 році увійшла до шорт-листа і отримала почесну грамоту конкурсу "Книжка року" на Московській міжнародній книжковій виставці-ярмарку.
Поетичні збірки: "Цитатник", "Генерал Юда", "Пепсі", "Вибрані поезії", "Балади про війну і відбудову", "Історія культури початку століття", "Цитатник", "Марадона", "Ефіопія".
Проза: "Біґ Мак" (збірка оповідань), "Депеш Мод", "Anarchy in the UKR", "Гімн демократичної молоді".
Павло Іванов-Остославський - поет, публіцист, історик-краєзнавець, громадський даятель. У 2003 році Павло Ігорович опублікував свою першу поетичну збірку "Святилище вогню". Ця книга пізніше перевидавалася кілька разів. У 2004 році Павло Іванов-Остославський організував і очолив у Херсоні Обласну філію Міжнародної асоціації російськомовних літераторів, а також обласну філію Союзу письменників Півдня та Сходу України; став редактором поетичного альманаху "Чумацький Шлях". У цьому ж році поет опублікував віршований збірник "Ти і Я".
2005 рік - лауреат Першого Всеукраїнського літературного фестивалю "Пушкінське кільце" в номінації "За аристократизм творчості".
2006 рік - лауреат Міжнародної літературної премії імені Миколи Гумільова (присуджується центральною організацією Міжнародної асоціації російськомовних літераторів). Ця нагорода була присуджена поетові за дебютну збірку "Святилище вогню". У 2008 році Павло Іванов-Остославський стає головою журі Всеукраїнської незалежної літературної премії "Арт-Киммерік". Поет є членом Міжрегіонального союзу письменників України, Союзу російських журналістів і літераторів України, Конгресу російськомовних літераторів України. Його вірші і статті публікуються в газетах і журналах: "Московський Вісник", "Булава", "Відображення", "Херсонський вісник", "Гривна", "Таврійський Край", "Російська Освіта" та інші.
Олександра Барболіна - є членом Міжрегіонального союзу письменників України, Союзу письменників Півдня та Сходу України, Конгресу російськомовних літераторів України та Міжнародної асоціації російськомовних літераторів, заступник голови журі Всеукраїнської Незалежної літературної премії "Арт-Киммерік".
Її творчості поетеси притаманні ліризм і технічність. У її збірці віршів "Любов, як Божа благодать", виданому в 2000 році, є тема таємних відносин між чоловіком і жінкою. Автор розкриває у своїх віршах глибинну психологію цих відносин. Художній світ Олександри Барболіної сповнений благородства. Камерність віршів поетеси наводить на думку про те, що для її ліричної героїні любов подібна до дорогоцінного нектару, укладеним в чашу. Цю чашу потрібно нести обережно, не розплескати ні крапельки, інакше нектару не вистачить, щоб втамувати спрагу любові.
Пізніші вірші Олександри Барболіної - це складний пошук внутрішньої гармонії, прагнення автора до осягнення свого справжнього призначення.
Олександра Барболіна віддає перевагу поетичним мініатюрам. Її творче кредо: писати про складне - коротко і, по можливості, просто.