Заяче сало
Їхав господар з кучером Іваном в далеку дорогу. Вони їхали мовчки, але мовчанка набридла. Господар захотів поговорити. І тут вискочив заєць. Господар і почав свою розмову із зайця.
- Ось у мене в лісі водяться зайці, лише не такі, як цей маленький пострибав, а великі. Я з-за кордону привіз на розплід. Одного дня я зібрався на полювання, узяв з собою чоловік десять загоничів. Вони нагнали на мене зайців, а я їх лише - бах! і бах! Тоді я набив їх десятка три... А одного убив, та такого величезного, як баран розміром! Ну, а коли зідрав з нього шкуру, то було більш ніж півпуда сала. Ось які у мене зайці! Кучер слухав, слухав, а потім і говорить:
- Но-о-о, гніді, скоро вже той міст, що під брехунами ламається. Почув це господар і говорить:
- Чуєш, Іван, так от які зайці бувають! Правда, що у нього півпуда сала і не було, а так, фунтів з десять.
- Звичайно, заєць зайцем, - говорить Іван. Ну, їдуть далі, а господар знову до Івана:
- Ось що, Іван, а ми скоро вже будемо на тому мосту?
- Скоро вже, господар, - говорить Іван.
- Так от знаєш, Іван, - продовжує він, - напевно, що на тому зайцеві і десяти фунтів сала не було, - так фунтів три - чотири, не більше.
- А мені що, - говорить Іван, - хай буде так. Але проїхали небагато, господар повернувся на місці, та і знову:
- А скоро, Іван, вже той міст буде?
- Так, скоро, пан, ось-ось, лише в долину спустимося.
- Гм, - говорить господар, - а знаєш, Іван, на тому зайцеві і зовсім сала не було - сам знаєш, яке на зайцеві сало.
-Звичайно - говорить Іван, - заєць зайцем. Спустилися в долину, а господар і запитує:
- А де ж, Іван, той міст, що ти про нього говорив?
- А він - говорить Іван, - розтопився так само, як те заяче сало, що ви про нього говорили.