Танець - древній вид мистецтва, але вічно юний.
Танцювальне мистецтво зародилося ще в давні часи. Протягом своєї багатовікової історії українська народна хореографія зазнала багато змін, але зберегла свої культурні корені. Хореографія, мистецтво танцю, відображає соціальні та етичні ідеали народу. У ньому ми бачимо історію народу, його працю, його мрії, життєвий устрій, звичаї і характер. Народ створює в танці ідеальний образ, до якого він прагне і який стверджує в емоційно-художній формі. Танець - душа народу, і він є цінністю будь-якої нації.
Український танець
Український народний танець, також як і інші види народної творчості, розвивався протягом всієї історії українського народу, збагачуючись новим змістом і своєрідними виразними засобами. У ньому знайшли своє відображення радість творчої праці, героїзм боротьби і велич перемог, завзята веселість, м'який гумор і інші риси, властиві українському національному характеру.
Танок України - то задумливо ліричний, то нестримно веселий, скромний і ніжний. Мистецтво України, як і будь-яке мистецтво, відображало в собі всю історію та життя українського народу, його минулого нелегкого життя. Запекла і тривала боротьба з народами, які захопили Україну наклала відтінок на всю народну творчість. Український народ, в силу постійних бід, що обрушилися на нього з усіх боків, за своїм складом характеру швидше драматичним, ніж веселий. Особливо це помітно у піснях і танцях жінок, у яких йдеться про важку жіночу долю. У силу необхідності постійно відбивати набіги іноземців, чоловіче населення України, утворивши Запоріжжя та інші козацтва, майже весь час проводило у походах. На плечі жінок лягав тягар нелегкої праці і самотності.
Але з козацтвом пов'язана тема боротьби і волі, непримиренність до ворогів, волелюбства, життєрадісності, які породжувалися самою боротьбою українського народу за свою незалежність. Тут же має місце і загальновизнаний іскрометний український гумор, з яким козаки, а з ними і весь народ України, відносяться до всіх своїх негараздів, висміюючи своїх ворогів.
Сьогодні народне мистецтво України за своїми відмінними рисами і етнографічними особливостями ділиться на 5 етнографічних зон.
I - а зона - Центральна Україна
До неї входять Київська, Полтавська, Сумська, північ Харківської, Черкеська, південь Житомирської, північ Дніпропетровської і Запорізької областей. Цей район характеризує те, що звичайно прийнято вважати загальноукраїнським. Тут склалася загальнонаціональна українська мова, шляхом злиття київської та полтавської говірок. Танцем культура цього району дуже багата. Тут переважають гопак, і козачки, веснянки, хороводи та інші танці. Потрібно відзначити, що на створення української танцювальної культури, як і культури взагалі, величезний вплив мали культури сусідніх народів: Росії, Білорусії, Польщі, Угорщини, Кримського ханства та інших.
II - а зона - Полісся
Тут особливо позначається географічне положення цієї зони і її кліматичні умови, і сусідство з іншими народами. Золотиста місцевість і до цього дня незаймані ліси, особливий рід занять породили в цьому краю своєрідну манеру виконання танців. Кроки танців більш дрібні, з прискоком, обережні, мало чим схожі на рухи танців степової України. Найбільш поширеними в цих краях є такі танці як "Крутняк". Сама назва цього танцю говорить за себе - це значить крутиться, крутитися. Малюнок цього танцю більше побудований по колу. Але велике коло зустрічається рідко, частіше за все воно дробиться на дрібні гуртки і кружечки. Швидко, на дрібних кроках танцівники обертаються по руху годинникової стрілки. Ще поширений тут і "поліський гопак", який є різновидом громадського гопака. До Полісся входять: Волинська, Рівненська, північ Київської та Житомирської, південний схід Львівської та деякі частини інших областей. З географічного положення видно, що на творчість Полісся великий вплив мають Польща і Білорусь.
III - я зона Поділля
Район України, що примикає до Карпат і виходить до кордону з Угорщиною, Румунією, Чехією. Вона включає в себе Хмельницьку, Тернопільську, Дрогобицьку, південний захід Іваново - Франківської областей.
У цих місцях здавна розвивалися вівчарство, скотарство, які мають вирішальне значення в оформленні побуту і культури цього краю. У танцях переважають трудові та ігрові теми. Повсюдно побутують в цій місцевості такі танці як "Роман", "Нікола", "Марина" тощо, які частіше за все будуються на ігровому елементі і на відносинах між учасниками. Дуже поширені тут обрядові танці та хороводи.
IV - а зона - Карпати
Найбільш в етнографічному плані велика зона. Карпати населяє безліч великих і малих народів. Культура тут дуже багата і своєрідна, часом навіть контрастна одна одній. Тут як ніде позначається близькість і вплив сусідів. Кожен район та область мають свої особливості. Гуцули, буковинці, бойки, станіславці, верховинці і безліч інших народностей, що населяють Карпати, - всі мають свою пісню, танцювальну культуру, свій костюм, свої обряди та звичаї. Вивчення цієї багатої культури становить окрему тему.
V - а зона - Крим
З прилеглими до нього вкрай південними областями України. Сюди входять: Одеська, Сімферопольська, південь Запорізької і Дніпропетровської областей, Миколаївська область. Тут відчувається вплив татарської культури, так як ця територія була територією Кримського ханства. З танців, що відносяться до українських, тут найбільш поширений херсонський гопак. Це танець українських чумаків, що їздили на волах до Криму по сіль. Творчість чумаків, їхні пісні та танці мали величезне значення для розвитку українських тенденцій в Криму.
Характеризуючи загальнонаціональні танці України, слід, перш за все, відзначити те, що на їх розвиток величезний вплив мали обряди України. Достаток народних обрядів, звичаїв, святкувань, гулянь - породжувало нові традиції, нові танці. Обряди ці багато в чому схожі з обрядами російських та інших слов'янських народів.
Як і у більшості цих народів на Україні теж існують купальські обряди з їх весняними іграми та забавами, різдвяні свята з колядками та щедрівками. Всі ці обряди були спадщиною ще язичницької Русі, і породжували масу ритуальних і обрядових танців. Хороводи навколо травневого дерева "Мар'яна", в якому дівчата плетуть вінки, ворожать, і малюнок танцю нагадує хитромудрі переплетення вінка.
Вершиною танців України, є гопак. Він в початковій своїй формі недавно. Це був войовничий танець запорізьких козаків, і спочатку танцювати гопак дозволялося тільки чоловікам. У гопаку козак показував свою спритність, завзятість, сміливість. Часто зображувалися у гопаку цілі сцени бою, походів. Про танець гопак козака в народі говорили: "Козак танцює, як на коні скаче". У запорізьких козаків гопак мав особливе значення. Так, відомо багато фактів, коли в таборі козаків не було єдності вони використовували гопак. Наприклад, коли в таборі козаків не було єдності відносно плану дії і коли всі способи для досягнення єдності були вичерпані, гетьман, взявши в руки булаву - символ гетьманської влади - виходив в коло і, заздалегідь піднісши козакам по чарці горілки, починав танцювати гопак. Той з козаків, що входив до кола танцювати, тим самим давав згоду на покору гетьманові, і часто траплялося так, що гопак всіх захоплював в танок.
Пізніше гопак почали танцювати не лише на Січі, але і в селах, і в містах. Спочатку, як і на Січі, його танцювали одні чоловіки, але поступово входять і жінки. Так він поступово придбав парадну форму, яку ми спостерігаємо зараз. Юнаки виконують важкі рухи мужньо, темпераментно, з великою спритністю і легкістю.А дівчата танцюють м'яко скромно, то лірично, то весело, то пустотливо.
На VI Всесвітньому фестивалі молоді і студентів виконавцям описуваного танцю була присуджена золота медаль і звання лауреата фестивалю.
Виконують гопак дві дівчини і п'ять юнаків. Музичний супровід 2 / 4, помірно-швидкий темп поступово переходить у швидкий.
Костюм дівчини
Поверх широкої білої полотняній сорочки, розшитій на грудях, рукавах, повороту і подолу національною вишивкою, дівчата надягають поневу з щільної вовни в широку клітку і розшитий фартух, голову прикрашають вінком з довгими стрічками. На грудях танцівниць кілька різнокольорових ниток намиста. На ногах - високі чобітки на середньому підборі.
Костюм юнака
Біла полотняна сорочка, розшита на грудях, рукавах та по коміру українськими візерунками. Дуже широкі шаровари яскраво-червоного або синього кольору підперізуються широким довгим поясом. На ноги надягають чорні чоботи. Іноді в танці використовуються бойові шаблі українських козаків.
Дуже схожий з гопаком і інший, присвячений запорізьким козакам український парний танець - "Козачок", названий так народом на честь своїх захисників. Фактично це гопак, тільки в дещо спрощеній формі. "Козачок" обов'язково і завжди танцювали парами, і, внаслідок участі в ньому дівчат, козачок, більш ліричний, не має великих трюків, малюнків.
Українське мистецтво, сприйнявши кращі традиції українського народного танцю і очистивши спадщину від усього чужого, наносного, невпинно поповнює його новими виразними засобами, збагачує хореографічний мову. Різноманітність хореографічних засобів, глибина образів і сюжетів, багатство емоційних фарб і краса малюнка надають українському танцю надзвичайну привабливість і роблять його цінною складовою частиною багатонаціонального хореографічного мистецтва.