Територія сучасної України заселена з найдавніших часів. Східнослов'янські племена, що жили на цій території (поляни, сіверяни, дуліби, волиняни, білі хорвати, уличі, тиверці, древляни) взяли участь у формуванні давньоруської народності (VIII-IX століття), з якої в XIV-XV століттях виділилися українці.
Україна - п'ята за чисельністю населення держава Європи (після Німеччини, Великобританії, Італії, Франції). До поч. 1990-х рр.. населення збільшувалася переважно за рахунок природного приросту. У 1991 вперше за багато десятиліть природний приріст став негативним, смертність перевищила народжуваність. У рік на 1000 жителів народжується 9 чол., помирає 16. У 1991-2002 число жителів України скоротилася на 3,9 млн чол. Це один з найвищих в Європі темпів і абсолютних показників скорочення чисельності населення за останнє десятиліття. Основні причини депопуляції: наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС (квітень 1986), перенасиченість країни "брудними виробництвами", соціально-економічна криза перехідного періоду, зниження рівня життя, масова еміграція.
Середня тривалість життя - 67 років (62 роки - для чоловіків і 73 - для жінок); за цим показником Україна займає 52-е місце у світі.
Україна - одна з найбільш щільно населених держав світу. Середня щільність населення - 77,3 чол. на 1 км ? (2007). Найбільш щільно заселені східні індустріальні області (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Харківська) і прикарпатські області (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька). Зокрема, щільність населення Донецької області становить 172,9 чол. на 1 км ?, Львівській - 117,8, Дніпропетровській - 107,3. Відносно рідко заселені окремі райони українських Карпат, Полісся та південних областей (у Волинській області - 51,4 чол. на 1 км ?, Житомирській - 44,1, Херсонській - 39,2).
Станом на 1 квітня 2009 року чисельність населення України склала 46 080 455 осіб, з них 31 559 662 - міське населення і 14 520 793 - сільське. Постійне населення України на 1 квітня 2009 року налічувало 45 900 100 чоловік.
Станом на 1 квітня 2009 року, 68,5% населення України проживає в містах і селищах міського типу (смт). Зберігається тенденція до посилення урбанізації: якщо на початку XX століття в містах і містечках (аналог сучасних смт) проживало близько 20% населення, перед початком Великої Вітчизняної війни - близько 33%, а наприкінці 1980-х років - уже близько 66%.
Статева структура населення протягом багатьох років стабільна: 47% чоловіків і 53% жінок. Вікова структура типова для Європи: середній (розрахунковий) вік - 37 років, і він збільшується, відбувається процес старіння населення. До групи молодого віку (до 16 років) належить 22,4% жителів; 22% - люди пенсійного віку, 55,6% - населення у працездатному віці. Частка пенсіонерів постійно зростає, а дітей і осіб у працездатному віці - зменшується. У сільській місцевості ситуація ще менш сприятлива: тут пенсіонерів понад 1 / 3.
В даний час українці становлять 77,82% усього населення держави. З інших етнічних груп більшу частину населення становлять росіяни, а також білоруси (0,57%), молдавани (0,54%), болгари (0,42%), угорці (0,32%), румуни (0,31% ), поляки (0,30%).
За межами України (в РФ, США, Канаді, Казахстані, Молдавії, Румунії, Польщі, Бразилії та Аргентині) проживають 11-15 млн етнічних українців.
Історично обумовлено широке розповсюдження інших мов (переважно сусідніх держав і народів). Найпоширенішим з них є російська мова. Найбільше поширення російська мова набула в східних і південних регіонах. Українська мова більше поширена в центральній частині, на півночі і на заході країни. Ближче до кордону з Молдовою існує безліч молдавських сіл, де населення спілкується як українською, так і молдавською мовами. На заході, біля кордону з Польщею, трохи поширена польська мова, але частіше за все населення розмовляє українською, але з польським акцентом.
На Україні, особливо в етнічно змішаних районах (Закарпаття, Донбас, південно-західна Одещина, Крим), поширені явища білінгвізму (двомовності) і полілінгвізма (багатомовності). З XVII століття формується особлива мова - суржик (змішана українсько-російська мова), найбільш поширений на Лівобережжі, а в східних і південних областях більш поширений, ніж власне українська. Крім того, у носіїв інших мов на території України російська мова часто набуває специфічний український акцент, основні риси якого характерні також для багатьох південноруських говірок.
За етнолінгвістичною класифікації основні групи народів України (2001 рік):
- Слов'янські мови - 46 513, 4 тис. чол. (96,42%): українці, росіяни, білоруси, болгари, словаки, чехи, серби, хорвати та інші
- Тюркські мови - 453,0 тис. чол. (0,94%): кримські татари, татари, гагаузи, азербайджанці, узбеки, казахи, туркмени, киргизи, караїми та інші
- Романські мови - 411,5 тис. чол. (0,85%): молдавани, румуни, іспанці, італійці, французи, кубинці, чилійці та інші
- Фіно-угорські мови - 183,8 тис. чол. (0,38%): угорці, естонці, карели, фіни, мордва, марійці, іжорці та інші
- Семітські мови - 113,6 тис. чол. (0,24%): євреї, араби та інші
- Вірменські мови - 99,9 тис. чол. (0.21%): вірмени
- Грецькі мови - 91,5 тис. чол. (0,19%): греки
- Індоарійські мови - 49,1 тис. чол. (0,10%): цигани, народи Індії та Пакистану
- Германські мови - 34,6 тис. чол. (0,07%): німці, англійці, американці та інші
- Картвельські мови - 34,2 тис. чол. (0,07%): грузини.
Економічно активне населення (2008 рік): 22 397,4 тис. чоловік (у віці 15-70 років), 20 675,7 тис. чоловік (у працездатному віці). У тому числі зайнято: 20 972,3 (59,3% від загальної чисельності населення у віці 15-70 років) і 19 251,7 (67,3% від загальної чисельності населення працездатного віку) тис. осіб відповідно. Таким чином, рівень безробітного населення становить 6,4% (у віці 15-70 років) і 6,9% (працездатного віку). Більшість віруючих в Україні - християни, православні (51,6% населення), католики; є іудеї, мусульмани та інші.