Львів

Львів

Львів — дивно гарне і архітектурно різнопланове місто, що налічує в своїй історії як мінімум 746 років. Львів органічно поєднує в собі як східні традиції, так і типово західні. Чи не кожна його будівля — це ціла історія, повна самих різних перипетій, від політичних до любовних.

Особливо ж цікавий в цьому відношенні центр Львова, по праву занесений ЮНЕСКО в список світової культурної спадщини. Перші літописні згадки про Львів відносяться до 1256 року.

Проте, за переказами, місто було побудоване близько 1241 року князем Волинським і Галицьким Данилом Романовичем і назване на честь його старшого сина Льва. При Льві Даниловичі Галицькому, що об'єднав під своєю владою всі Галицько — Волинські землі, Львів, що розташувався серед пагорбів на річці Полтві, істотно розрісся, перетворившись на крупний торгівельний центр, благо знаходився він на торгівельній дорозі від Чорного моря до Балтійського.


Місто-легенда або музей під відкритим небом…

Маленький Лондон, крихітний Париж,
Покритий млою, ти тихенько спиш.
Не підберу для тебе кращих слів,
Ти мій єдиний, найдорожчий Львів.
Наталя Криничанка

Я бачу, як ви посміхаєтесь, вперше вдихнувши аромат міста, наповненого унікальною аурою кави, шоколаду, нової весни, ну... і, звичайно, дощу... Присядьте за столик кафе, краще за все «Золотий дукат», замовте еспрессо з корицею чи гарячий шоколад, який можна їсти ложкою, і дивіться у «всі очі»...

Перед вами відкривається незвичайне історичне місто, перегукуючись ретроспективою з легендами старої бруківки. Будинки штовхаються, лише зрідка розступаючись, щоб відкрити якусь неймовірну площу чи проспект. Тут усе пропахнуте таємницями, загадками...

Старовинний Львів був одним із головних і найбільших міст Галицько-Волинського князівства. Львів сучасний – це важливий політичний, економічний і культурний центр Західної України.
Місто Лева можна без перебільшення назвати квінтесенцією старого європейського міста в нашому, українському прочитанні. Перша документальна згадка про Львів датується 1256 роком, заснував же місто князь Данило Галицький, котрий назвав його на честь сина Лева. Ось чому мало не на кожному кроці та на безлічі будівель старовинного міста вам зустрічатимуться великі й маленькі скульптури та зображення левів. Взагалі ж, «страву» під назвою «старий Львів» треба замовляти цілком, але куштувати маленькими шматочками. Адже кожний із них має свій неповторний смак та історію, застиглу в середньовічних храмах, старих кам’яницях, міцній бруківці, запашних кав’ярнях і мистецьких ідеях, що багато століть складають основу львівського повітря, яким дихає чиста душа України…

Оглядини старого міста слід розпочати із площі Ринок. Ще з кінця XIV століття, коли Львів був завойований польським королем Казимиром ІІІ, ця площа стала віссю, навколо якої й досі обертається львівське політичне, економічне та культурне життя міста. В центрі архітектурного ансамблю височіє 65-метрова вежа Міської ратуші (пл. Ринок, 1), вхід до якої надійно охороняють два кам’яних леви. Тим, хто наважується подолати З90 сходинок до її верхівки, відкривається дивовижний краєвид міста. Усі чотири кути площі Ринок прикрашають скульптури античних богів та богинь. А її зовнішній контур утворюють сорок чотири різних за часом і стилем (ренесанс, ампір, бароко) будівлі. Найбільш імпозантною з них вважається збудований 1580 року Палац Корнякта (пл. Ринок, 6), у дворі якого розташована знаменита триярусна аркадо лоджія – так званий Італійський дворик із відомою кав’ярнею.

Палац Корнякта

Вежа Корнякта.

Поруч із площею Ринок міститься Латинський кафедральний собор, або Катедра (Кафедральна пл., 1). Закладений 1360 року, його називають найстарішою недобудовою міста, адже за первісним планом передбачалося звести ще одну вежу… Позаду Катедри розміщена суцільно вкрита барельєфами як зовні, так і всередині каплиця Боїмів (1609-1615 роки) – виняткове явище східноєвропейської архітектури.

Латинський кафедральний собор

Неподалік площі Ринок ось уже 270 років працює воістину унікальна Аптека-музей (вул. Друкарська, 2), інтер’єр якої практично не змінився від дня заснування. На масивних дубових полицях вишикувався скляний та порцеляновий аптечний посуд, у підвалах же зберігається цікава колекція старовинного фармацевтичного обладнання. А найближчий «сусід» аптеки – Домініканський костел середини XVIII ст. (вул. Ставропігійська, 1) – є найвеличнішим взірцем архітектури в стилі бароко.

Аптека-музе

Незабутнє враження залишає і споруджена в 1572-1578 роках шістдесятиметрова вежа Корнякта (вул. Підвальна, 9). На тій самій вулиці в Міському арсеналі (будинок №5) функціонує Музей зброї, а трохи далі (вул. Підвальна, 13) височіє Королівський арсенал, який з 1939 року виконує функції державного архіву. Та й у Пороховій вежі (Підвальна, 47) уже давно зберігають не порох, а мистецькі твори: будівля зі стінами завдовжки майже три метри прихистила виставкову залу Будинку архітектора.

Міський арсенал.

У XV-XVIII ст. Львів відігравав значну роль у розвитку середньовічної культури. Так, заснований у 1661 році Львівський університет був одним із перших у Центральній Європі. У Львові ж завдяки першодрукарю Івану Федорову було видано й перші в Україні друковані видання «Апостол» і «Буквар».

Львівський університет

Однією із найдавніших львівських споруд є Вірменський собор (вул. Вірменська, 7), мистецьку цінність якого становлять скульптурні групи знаного XV ст. Сама ж вулиця Вірменська – справжній музей унікальних пам’яток архітектури. Найцікавішим є будинок «Пори року» (№23), на фасаді якого зображено дванадцять знаків зодіаку, всі пори року та Хроноса, котрий відлічує час…

Вірменська церква

Важко собі уявити силует Львова без величного барокового собору Святого Юра (пл. Святого Юра, 5), зведеного в 1744-1770 роках на місці, де іще за Княжої доби жили печерні монахи. Іншим символом міста є його найвища точка (410 м над рівнем моря) – гора Високий Замок, де колись була резиденція князя. Найдавніший хроніст Львова бургомістр Бартоломей Зіморович пише так про короля Данила Галицького: «Побачивши на самому кордоні своїх володінь вигідну у військовому відношенні гору, захищену внизу немовби кільцем, вкритих лісом долин, і самою крутістю, яка може стримати ворога, він негайно наказав збудувати тут фортецю і вирішив перенести сюди свою княжу резиденцію».

Cобор Святого Юра

Після переходу Львова під панування Польщі, Казимир не залишився байдужим до цієї, як пише хроніст, «гори рідкісної форми у Сарматській землі і збудував на цій, сягаючій до хмар, горі довгий замок з каменю, подібний до лютні».

Окрім свого оборонного значення, замок слугував ще й місцем ув'язнення. 1410 року тут перебували в'язні, німецькі рицарі-хрестоносці, які потрапили у полон під час Грюнвальдської битви. А 1559 тут була ув'язнена знаменита Гальшка з Острога, що переховувалась у Львові від свого законного чоловіка.

З вершини гори чудово видно історичний центр, смугу паркової зони і ряди новобудов ближче до обрію. Особливо чарівним цей краєвид буває вранці та на заході сонця.
Львів'яни дуже люблять свої парки. Три могутні велетенські дуби – чи не найстаріші дерева у нашому місті. Їх вік – більше, ніж три століття. А ростуть вони у найстарішому в Україні парку, парку імені Івана Франка.

Чотириста років тому на цьому місці були міські лани, але з часом парк перейшов у власність Ордену єзуїтів разом із сусідньою землею, яку місто віддало їм в оренду. Єзуїти збудували тут цегельню, а потім, вже 1715 року, бровар і корчму, започаткувавши промислове виробництво славетного львівського пива. У кінці XVIII століття, коли було скасовано орден єзуїтів, ця територія перейшла у власність австрійського уряду. Тоді тут були склади дерева, деколи відбувалися ярмарки продажу вовни і промислові виставки.

У 1855 році парк знову перейшов у власність міста, ставши одним із найстаріших муніципальних парків Європи, в якому росте більше п’ятдесяти видів дерев. Із 1919 року, після повернення польської влади, парк став називатися іменем польського національного героя Тадеуша Костюшка, але більшість львів'ян ще довго вперто називала його Єзуїтським городом (від польського ogrod – сад) або Єзуїтськими городами. Так само і зараз більшість старших львів'ян називає його не парком імені Івана Франка, а парком Костюшка. Роки минають, а найстаріший парк Львова і усієї України – парк імені Івана Франка і далі дивує нас своєю гарною і величною природою.

Місце між Пороховою вежею і середньою школою № 19 на деяких сучасних туристичних схемах позначено, як парк «На валах», однак тепер знайти тут якісь класичні ознаки парку дуже важко. Це Губернаторські вали – другий найстаріший парк Львова.

Ввечері ж, зазвичай, центр львівського життя зміщується у бік центрального проспекту Свободи, де в світлі чудернацьких ліхтарів прогулюються або ж чекають початку вистави в Академічному театрі опери та балету імені Івана Франка (пр. Свободи, 28) ошатні львів’яни.

І ще одна візитка міста, про яку просто неможливо не згадати, − це напрочуд запашна львівська кава. Подібну за смаком можна знайти хіба що в столиці Австрії. Воно й не дивно, адже саме уродженець Львівщини Юрій Кульчицький відкрив у Відні першу в Європі кав’ярню «Під блакитною пляшкою». Сучасні ж львів’яни склали чудову приказку: «Все починається з кави – ранок, справи, кохання». І вони мають рацію!

Нізащо не був би Львів таким романтичним без трамваю. У часи міжвоєнні тут був дуже знаний і популярний, як його пестливо називали, «вар'ятунцьо» Бувай. Вбраний у лахміття, Бувай сідав у перший-ліпший трамвай, їхав одну-дві зупинки, виспівуючи складені ним самим куплети, потім виходив, заходив до іншого трамвая і робив те саме. Львів'яни любили Бувая – він не жебрав, не крав, а вдовільнявся кількома грошами, які йому офірували вдячні слухачі. Власне, Бувай і прославив у своїй пісеньці львівський трамвай:
Сяду до трамваю –
Люди споглядають.
Бувай ти здорова,
Бо я від'їжджаю.
Трамвай за трамваєм,
За трамваєм трамвай,
А за тим трамваєм
Єще єден трамвай!

Кожен, хто хоч раз бував у Львові, погодиться: це унікальне місто. Кожна вуличка, кожен куточок його центру сповнений краси та історії. Храм Святого Андрія, Ратуша, Вірменський собор, Оперний театр – ми дивуємось, милуємось і повертаємося сюди знову… Наступного разу спробуйте надати улюбленим місцям нового присмаку: прогулюючись осіннім Львовом, скуштуйте добрий бурштиновий напій, і, можливо, місто відкриє вам свою чергову таємницю. Крім класичного місцевого пива, не забудьте спробувати кухлик гарячого львівського «Портера» – такого доречного в прохолодну осінню пору.

На дегустацію можете сміливо заходити до будь-якого бару чи кнайпи: львів’яни відомі своєю галицькою гостинністю. Ми ж порадимо вам кілька найліпших місць у старій частині Львова, які при бажанні можна об’єднати в невеличкий пивний тур.

Гурманам пропонуємо почати з «Віденської Кав’ярні» на головній артерії міста – проспекті Свободи. Це фешенебельний і водночас по-європейськи демократичний ресторан у самому серці міста. До пива візьміть гарячі креветки з печерицями під сметанним соусом – смакота невимовна!

Бар «Хорс» – ідеальне місце для поціновувачів старовини. Дві його видовжені зали, що розмістились у підвалі будівлі XVII сторіччя, прикрашені кованими підсвіченими композиціями у формі язичницьких богів. Кухня – старослов’янська, гуцульська та бойківська, причому пиво ідеально пасує до кожної страви! А от бар-ресторан «Прага» перенесе вас в атмосферу сучасного західноєвропейського пабу, де особливо сподобається спортивним фанатам, адже спеціально для них тут встановлено два плазмових телевізори.

Вічним студентам і митцям – прямісінька дорога до кнайпи «Смачна плітка», де в ХІХ столітті розташовувалося відоме Casino de Paris. Нині ж тут можна сидіти дуже довго й при цьому витратити дуже мало. Компанія відповідна – «просунута» молодь та відомі львівські художники, скульптори і письменники. Стіни розписані крилатими виразами і просто роздумами відвідувачів. Впевнена, від незабутніх вражень точно допишете свій!!!

Є у Львові ще одне цікаве місце, як-то кажуть, «для своїх». Культова кнайпа «За кулісами» сховалася на другому поверсі Філармонії і в арт-колах зветься просто – «Філа». Це така собі класична галицька кнайпа зразка 1993-95 років, де всі добре знають одне одного, де час минає за суто львівськими розмовами і кухлем бурштинового напою. Посидьте тут трошки довше: хтось та обов’язково перекаже вам легенду – і не одну…

Львів – особливе місто. Ним пишаються, насолоджуються, захоплюються, з ним фантазують, ідуть у гості, освідчуються у коханні, приймають серйозні життєві рішення... І якщо хоча б раз його відвідають, то жити без нього більше не можуть!

 

Обновлено