Буша

Буша

Мальовниче подільське село Буша Ямпільського р-ну Вінницької області - одне з найзагадковіших та привабливіших місцин України. Тут поєдналась яскрава природа, цікаві пам'ятки старовини та місця, пов'язані з трагічними історичними подіями.

Буша

Недаремно, в серпні 2000 року на цій благодатній землі було відкрито державний історико-культурний заповідник "Буша", який став культурним, мистецьким та духовним осередком придністровського регіону.

Село Буша відоме багатьом завдяки історичній повісті класика української літератури Михайла Старицького - "Облога Буші" та драмі "Оборона Буші".

М. Старицький, у примітці до історичної драми "Оборона Буші" (1899 р.) писав: "Містечко Буша й по цей час існує на тому самому місці за Могильовом, недалеко від Ямполя. На чолі стрімчака нема уже ні церкви, ні замка; де-не-де вбачаються то ями, то купи каміння, але й їх уже зрівняв час і присипав порохом, з якого тепер буяє трава".

Буша

Село розташоване на берегах річок Мурафи, Бушанки та Сухої Бушанки, серед пагорбів, вкритих лісами. Тут протягом семи тисячоліть вирує життя. Потужною енергетикою підживлюєшся, як тільки робиш перші кроки по бушанській землі, а особливо, коли торкаєшся видатних пам'яток археології і архітектури – славнозвісного бушанського рельєфу і залишків фортеці, численних підземних ходів і печер; Гайдамацький яр, сліди давніх культур, середньовічне кладовище - усе це справляє незабутнє враження на того, хто сюди потрапляє. І не даремно Буша входить до семи чудес Вінниччини! Буша – це місце, де відпочиває душа.

Буша та її оточення увійшли до історії України як один з важливих стратегічних об'єктів у процесі визвольної війни українського народу 1648-1654 рр., коли це містечко стало козацькою твердинею на кордоні з Польщею. У XVII ст. Буша - це місто-фортеця Брацлавського полку, міцні мури якої порівнювали з кам'янецькою твердинею, називаючи Малим Кам'янцем.

Найвідомішою та найцікавішою пам'яткою археології в с. Буша, яку називають бушанським дивом, подільською святинею, є дохристиянський скельний храм I -IV-IX ст.. Розташований він на правому березі річки Бушанка на відстані 1 км. від злиття з річкою Мурафа. Найбільша цінність храму – наскельний рельєф, відкритий археологом В.Антоновичем у 1883 році.

Тисячолітня скеля зберегла дух далеких вірувань, давню символіку, створену невідомим автором. Язичницький храм у Буші загадковий і міфічний.

Буша

Нинішня історична Буша виринає з небуття: відроджуються національні традиції, розвивається культурне життя. Маючи старовинні традиції обробки каменю, ставлення до якого у наших пращурів було священним, бушанці виготовляли оберегові стовпи, жорна, кам'яні кільця для криниць тощо. Тож і не дивно, що, починаючи з 1986 року тут проводяться щорічні пленери із символічною назвою "Подільський оберіг", на який з'їжджаються каменотеси з різних регіонів України. За 26 років тут встановлено понад 200 скульптур, які є окрасою не лише Буші, а й усього Поділля. Проведення пленерів у Буші дало поштовх до відродження каменотесного промислу в регіоні.

За 1 км від села знаходиться лісовий масив, який споконвічно люди називають Гайдамацьким яром. Це унікальна в природничому та історичному відношенні місцина. Унікальність цього природоохоронного долинно-річкового ландшафту - в незвичності представлення кам'яного царства земних надр. Тут можна побачити каскад вивітрених пісковиків зі скелями "Висяча", "Баран", "Гриб", печера гайдамацька та інші.

Буша

У 1768 р. на правобережній Україні спалахнуло народно-визвольне повстання проти польсько-шляхетського гніту під проводом Івана Гонти і Максима Залізняка. Це повстання увійшло в історію України під назвою Коліївщина. Повстанці називали себе гайдамаками. За народними переказами гайдамацькі загони з місцевих селян на Ямпільщині таборилися саме в цьому урочищі, поблизу с. Буша, за що місцевість дістала назву Гайдамацький яр.

Старий сільський цвинтар у Буші входить до комплексу об'єктів історико-культурного заповідника. Кам'яні хрести XIX ст., що тут збереглися є цінними пам'ятками місцевого народного каменярства.


У 2005р. та 2007, 2008 та 2010рр. на території с. Буші, а саме на Замковійгорі, проводились розкопки, під час яких знайдено залишки трипільського житла (IV тис. до н.е.). На місці розкопок тепер зведено захисний павільйон у вигляді трипільського житла. Побувавши у трипільському павільйоні, розфарбованому символікою тих давніх часів, ви побачите реставрований посуд, знаряддя праці, зооморфну та антропоморфну пластику IV тис. до н.е.

Цікавим для відвідувача є музеї заповідника, зокрема, музей "Подільська хата", де можна познайомитися з побутом селян кін. XIX-XXст.

У 2008 році почав свою діяльність музей кераміки, який відкриває в собі майстерність подільських майстрів XIX-XX ст.. А 2010 року в Буші проводився гончарний пленер, який поповнив експозицію музею сучасними творіннями із глини.

Буша здавна славиться своїми майстрами: каменярі і художники, вишивальниці і ткалі. Сьогодні відновлюються старі і з'являються нові види мистецтва – виготовлення ляльок-мотанок, писанок, витинанок. Все це відкриється перед відвідувачами у музеї народного мистецтва.

Традиційними стали проведення пленерів скульпторів-каменотесів, живописців, гончарів,фотографів. Щороку працівниками заповідника "Буша" проводяться у жовтні місяці козацькі свята, у серпні - заключне свято "Подільського берегу" , у травні збираються майстри району і області на святкування дня музеїв.

Протягом багатьох століть в Буші існують легенди про Великолюдей, Мар'яну Зависну, печеру Бабинець, Гайдамацький яр та інші. Відвідавши музей легенд, ви зможете повернутись назад у минуле, стати героєм однієї із легенд Буші.

Бушанська земля є прикладом того, як на території однієї місцевості можна вивчати не лише історію нашого народу, а й доторкнутися до витворів мистецтва – прадавнього, забутого і сучасного.

Страви бушанської кухні


Борщ з кукурудзяною крупою і зеленню

Борщ можна варити на кістковому бульйоні пісний. М'ясо разом з кукурудзяною крупою варити до напівготовності, додати картоплю, моркву, зажарку (олія, цибуля, томат), зелень (кріп, петрушка, квасок).

Мамалиґа

B крутий окріп додають сіль, 2-3 ложки олії, кукурудзяне борошно (одна порція муки на 2 порції води). На помірному вогні витримати декілька хвилин, помішуючи товкачем або картоплем'ялкою.

Витримати на дуже слабкому вогні ще декілька хвилин.

Мамалиґу подають зі шкварками, сметаною, бринзою, сиром, грибами, квашеною капустою, чорносливом (перетертим), узваром, варенням, повидлом, смаженицею.


Хліб-малай, печений у печі

Борошно насипають у корито або миску, додають сіль і запарюють окропом. Після чого додають дріжджі, невелику кількість пшеничної або ячмінної муки. Все це замішують з кукурудзяним борошном. Випікають до готовності 1-1,5 год.

Для випікання малаїв та хліба з пшеничного борошна використовувалися дріжджі (так звані плесканки), що виготовлялися із винної піни. Домішуючи борошна, робили «плесканочки», висушували на печі, а потім додавали замість дріжджів. Такі дріжджі виготовляла у Буші Стигар Афія Єфремівна і продавала, обмінювала на продукти харчування.

Налисники

З кукурудзяного борошна, кислого молока, солі й соди замішують тісто, як на млинці. Тісто (завтовшки 3-4 см) виливають у змащені форми і випікають.

Паляниці

Тісто готують як на хліб з пшеничного борошна (борошно, сіль, дріжджі, розтоплений маргарин, олія). Паляниці готують з різними начинками:

• з тертою сирою картоплею, у яку додають мілко посічену цибулю і мелений перець;

• з картоплею; з картоплею і квашеною капустою, шкварками;

• з кропом, смаженою цибулею, яйцями;

• з гарбузом (кабаком) тушкованим;

• з тушкованою квашеною капустою;

• з яблуками.


Пиріжки

• з макухою і цукром;

• з горохом (политі тертим часником).


Риба заливна («Сліпа риба»)

В окріп кладуть порізану навпіл картоплю, моркву порізану кільцями, сіль, перець, лавровий лист, цибулю і запарюють картопляним домашнім крохмалем. Виливати в тарілки. Після охоложення змастити піджареною цибулею.

Замість картоплі можна залити картопляники.

Вареники

• з сиром;

• з картоплею;

• з картоплею і солоним сиром;

• квашеною капустою;

• вишнями, сливами.


Голубці з кукурудзяною крупою, пшоном

Завертати можна в капустяні або виноградні листки.


Холодець (гижки)

Варять з голови свині, свинячих ніжок, півня. Жир не збирають. Додають багато часнику.

Каша капусняк зі шкварками, порібрям

В казан наливають води, солять, кладуть разом квашену капусту, кукурудзяну та рисову крупу. Варять на помірному вогні до готовності. Додають підсмажене з цибулею сало або протушковані ребра. Додають перець за смаком.


Сирники з медом

Розім'яти свіжий сир, додаючи яйця, цукор, ванільний цукор, соду, погашену оцтом, і борошно. Вироблені сирники смажити до готовності. Скласти на деко, полити розтопленим медом або збитою з цукром сметаною. Протушкувати. Подавати гарячими.


Печеня

Шматочки свинини, кролятини, птиці, яловичини посолити, поперчити й обсмажити. Скласти в казан, пересипаючи цибулею, лавровим листям. Залити до половини водою. Тушкувати в печі.

Подавати з пончиками, молодою картоплею запеченою «бабкою».


Бабка

Спочатку готують домашнє тісто (макарони), 5-6 яєць, молоко свіже 0,5 л, пшеничне борошно. Замісити круто, розкачати і залишити, щоб підсохло, нарізати соломкою.

Після цього відварити, додати 15-20 яєць, олію, шматочок масла або смальцю, долити молока, перемішати, додаючи сіль до смаку, і вилити в казанець. Випікати в печі або духовці до готовності

Подавати з м'ясом (печенею) або посипаючи цукром.

Біґус

Капусту тушкують зі шкварками або маленькими шматочками м'яса.


Мачатуха

В макітрі перетирають горіхи (волоські) часником до однорідної білої маси. Додають воду, олію. їдять зі свіжим хлібом.

Джерело: БУША: природа, археологiя, iсторiя, етнографiя та фолклор сiл Бушанської сiльської ради. Буздиган В.П., Гарбулiнська Т.Є., Гудзевич А.В., Гудченко З.С., Довгань С.О., Косакiвський В.А., Пилипак М.А., Пiрняк Н.Б., Пiрняк О.О., Рудь В.С., Скрипник М.В., Цвiгун Т.О.

 

Обновлено